Найкраще попереду
Як ви вважаєте: ваші найкращі дні вже позаду чи ще попереду? З плином часу змінюються наші погляди на життя, тому й відповідь на це питання може бути різною. В молодості ми з надією дивимося в майбутнє, прагнемо зростання і зрілості. Коли ж дорослішаємо, то сумуємо за минулим, бажаємо знову бути молодими. Але коли крокуємо з Богом, то за будь-якого віку знаходимося в положенні, коли найкраще все ще попереду!
Воістину смиренний, воістину великий
Коли Американська революція завершилася неочікуваною капітуляцією Англії, багато політиків та військових хотіли зробити новим монархом генерала Джорджа Вашингтона. Світ слідкував, чи залишиться Вашингтон вірним своїм ідеалам свободи, в той час як він міг отримати абсолютну владу. Однак англійський король Георг ІІІ був переконаний, якщо Вашингтон не піддасться жазі до влади і повернеться до свого землеволодіння у Віргінії, він стане “найвеличнішою людиною у світі”. Король розумів, що велич, проявлена через спротив спокусі владою, є ознакою справжньої шляхетності та значущості.
Потребуючи порятунку
Юнак на ім’я Алді рибалив на відстані приблизно 125 кілометрів від індонезійського острова Сулавесі, як раптом подув сильний вітер і поніс його риболовецький човен у відкрите море. Протягом сорока дев’яти днів Алді дрейфував. Кожен раз, побачивши вдалині корабель, він вмикав ліхтар, намагаючись привернути увагу моряків, однак все марно. Близько десяти кораблів пройшли повз виснаженого хлопця, перш ніж він був урятований.
Знайдений за межами
Перебуваючи посеред натовпу, який зібрався подивитися на неймовірні трюки мотоциклістів, я мала стати навшпиньки, аби хоч щось побачити. Озирнувшись навколо, я помітила трьох дітей, які залізли на дерево. Судячи з усього, вони теж не змогли пробратися вперед, тому вирішили побачити виставу зверху.
Корисна спокуса
Фома Кемпійский, монах, який жив у XV столітті, написав відомий трактат “Наслідування Христа” в якому показує дещо незвичний погляд на спокуси. Замість того, щоб казати про біль і труднощі, до яких спокуса може призвести, він пише: “Спокуси корисні, тому що вони можуть нас смирити, очистити і навчити”. Фома Кемпійський пояснює: “Для перемоги важливими є справжнє смирення і терпіння; ними ми перемагаємо ворога”.
Син свого батька
Вони подивилися на вицвівшу фотографію, потім на мене, на мого батька, знову на мене і знову на батька. Їхні очі буквально округлилися. “Тату, ти виглядаєш так само, як і дідусь в молодості!” Ми з батьком посміхнулися, бо ми, на відміну від моїх дітей, про це знали вже давно. Хоча мій батько і я були різними людьми, побачити мене – означало побачити мого батька в молодості: висока довгов’яза статура, темне волосся, опуклий ніс і досить великі вуха. Ні, я – не мій батько, втім я точно син свого батька.
Святі збори
Ми з друзями провели вихідні на березі красивого озера. Разом купалися, готували їжу, веселилися. Однак найбільше я цінувала вечірні бесіди. Коли починало смеркати, ми з незвичайною глибиною і довірою розповідали про проблеми в шлюбі, про наслідки травм у дітей. Без жодних намагань приховати свої життєві труднощі вказували один одному на Бога і на Його вірність у цих важких обставинах. Ці вечори – одні з найцінніших у моєму житті.
Обрані, щоб прощати
Будучи учнем середньої школи, Патрік Айрленд вперше відчув, що Бог його для чогось обрав. Однак для чого? Пізніше, виживши після масового вбивства в Колумбійській школі (штат Колорадо), коли було вбито тринадцять чоловік і двадцять чотири поранено, включаючи Патріка, він знайшов відповідь.
Потреба в Його керівництві
Дядько Закі був не просто другом вченого Кеннета Бейлі, він був його вірним провідником під час небезпечних екскурсій у безкраїй Сахарі. Бейлі каже, що, йдучи за дядьком Закі, він та його команда виявляли цілковиту довіру своєму провіднику. Вони по суті казали: “Ми не знаємо, куди йдемо. Якщо ти нас залишиш, ми всі помремо. Ми повністю довіряємо твоєму керівництву”.
Не поспішайте
Ми з батьком валили дерева, а потім пиляли їх поперечною дворучною пилкою. Будучи молодим та енергійним, я намагався вдавлювати пилку в колоду. “Не поспішай, – казав мій батько. – Нехай пилка сама працює”.
Робити все, що завгодно
В одному фільмі, що вийшов нещодавно, самопроголошений “геній” пишномовно говорить на камеру про “жахіття, корупцію, неосвіченість та бідність”, називаючи життя безбожним і абсурдним. Таке мислення не є новим для багатьох сучасних кіносценаріїв, втім цікавим є те, до чого це мислення веде. В кінці фільму головний герой звертається до аудиторії та закликає робити все, що завгодно, аби хоч трішки віднайти щастя. У його випадку для цього потрібно розпрощатися з традиційною мораллю.
Творець Місяця
Після того, як астронавти посадили космічний модуль “Орел” на Морі Спокою, Ніл Армстронг сказав: “Це один маленький крок для людини, втім гігантський стрибок для всього людства”. Він був першою людиною, яка ступила на поверхню Місяця. Після нього туди прибували й інші астронавти, в тому числі командир останньої місії корабля “Аполлон” Юджін Сернан. “Там був я, там є ти, Земля, динамічна, вражаюча, і я відчув… що вона надто прекрасна, щоб виникнути випадково, – сказав Сернан. – Має бути хтось значно більший за тебе і за мене”. Споглядаючи з космосу неповторне видовище, ці чоловіки розуміли свою незначущість у порівнянні з безкраїм Всесвітом.
Добра міра
Одного разу на автозаправці Стейсі зустріла жінку, яка забула вдома свою банківську картку. Стоячи з дитиною на руках, вона просила у проїжджаючих допомоги. Стейсі в той час сама була без роботи, проте пожертвувала незнайомці п’ятнадцять доларів на бензин. А через декілька днів вона знайшла у себе на ганку кошик з дитячими іграшками та іншими подарунками. Друзі незнайомки віддячили Стейсі за доброту, перетворивши 15-ти доларове благословіння у пам’ятне Різдво для її родини.
Чому я?
“Енциклопедія випадковостей” стверджує, що одна людина з мільйона зазнає удару блискавки. У ній також зазначено, що одна людина з 25 000 від приголомшуючого шоку або втрати переживає “синдром розбитого серця”. З кожною сторінкою відкривається все більше випадків, які можуть трапитися з нами. І тоді виникає питання: “А раптом це станеться зі мною?”
Солодше меду
Його темою були расові протиріччя. Однак промовець залишався спокійним і зосередженим. Стоячи на сцені перед великою аудиторією, він говорив сміливо і водночас з благодаттю, смиренням, добротою та навіть з гумором. Невдовзі напружені слухачі помітно розслабилися, сміючись разом із промовцем над дилемою, перед якою вони усі постали: як на холодну голову вирішити гаряче питання? Як нейтралізувати гіркоту питання солодкістю благодаті?