Як сестра з братом
Служитель попросив мене поговорити з Карен. Я знайшов її в кімнаті для розмов з червоними очима і мокрим від сліз обличчям. Сорокадворічна Карен довго мріяла про шлюб. І ось один чоловік виявив до неї інтерес. Але це був її начальник, і він уже був одружений.
Йти далі
“Йти далі” – це чудові мемуари Бена Малкольмсона, студента, який без жодного досвіду в грі у футбол, у 2007 році став гравцем футбольної команди університету в Південній Каліфорнії. Будучи журналістом коледжу, Бен вирішив написати розповідь від першої особи про виснажливий процес спроб потрапити до команди. Він не вірив у свій успіх, однак все ж зумів здобути бажане місце в команді.
Боже передбачення
Під час їзди по незнайомій місцевості мій чоловік помітив, що вказівки GPS навігатора раптом почали здаватися хибними. Виїхавши на гарну чотири-полосну дорогу, ми отримали пораду з’їхати з неї і рухатись далі по одній полосі, що пролягала паралельно з нами. “Я так і зроблю”, – сказав Дан, хоча не було жодних видимих причин це робити. Однак приблизно через десять миль рух на автостраді поряд з нами почав сповільнюватися. В чому причина? Велике будівництво. А що стосовно нашої дороги? На ній було дуже мало машин, і ми змогли вільно їхати далі. Дан сказав: “Я не бачив наперед, на відміну від GPS”. А головне, як ми з ним погодились, це знає Господь.
Втеча від індичок
Дві дикі індички стояли посеред сільської дороги. “Наскільки близько я зможу підійти?” – подумав я. Припинивши бігти, я пішов, а потім зупинився. У ту мить індички почали йти до мене… Через декілька секунд їхні голови вже билися об мою талію. Наскільки гострими були їхні дзьоби? Я почав тікати. Деякий час вони ще намагалися бігти за мною, однак потім зупинилися.
Справжні зміни
Клод зростав у неблагополучній сім’ї на півдні Лондона і вже в п’ятнадцять років почав продавати марихуану, а у двадцять п’ять – героїн. Потребуючи прикриття для своєї діяльності, він став ментором для молодих людей. Невдовзі він був заінтригований своїм керівником-християнином, і йому захотілося дізнатися більше про віру. Пройшовши курс, присвячений вивченню християнської віри, Клод вирішив прийняти Христа у своє життя. “Я відчув таке прийняття! – казав він. – Люди одразу побачили в мені зміни. Я був найщасливішим наркоторговцем у світі!”
Серце гніву
“Герніка”, найважливіша політична картина Пабло Пікассо, була модерністським змалюванням знищення однойменного маленького іспанського містечка. Під час Іспанської революції та в контексті підготовки до Другої світової війни літаки нацистської Німеччини отримали дозвіл від націоналістичних сил Іспанії використати містечко для навчальних бомбардувань. Це призвело до загибелі багатьох людей і привернуло увагу світової громади, занепокоєної через аморальність бомбардування мирних мешканців. Картина Пікассо захопила уяву світу і стала каталізатором дискусії стосовно спроможності людей знищувати один одного.
Обираючи співчуття
П’ятихвилинний відеомонтаж зимових інцидентів став основною темою на телешоу. Домашні відео з людьми, які на лижах з’їжджають з дахів будинків, на надувних санях врізаються в різні перешкоди та ковзаються на льоду, викликали сміх та оплески в телеглядачів та в присутніх у студії людей. Найгучніше сміх звучав тоді, коли було ясно, що люди самі винні в тому, що трапилося.
Бог в деталях
То був жахливий тиждень для Кевіна і Кімберлі. Стан здоров’я Кевіна раптово погіршився, і його госпіталізували. Через карантинні обмеження, пов’язані з пандемією, їхні маленькі діти (четверо братів та сестер, узятих з дитячого притулку) вже не витримували перебування в замкнутому просторі. На додачу до цього в холодильнику майже не було їжі. А Кімберлі так чомусь хотілось моркви.
Причини для радості
Коли місіс Гленда ввійшла до церковної зали, її радісний настрій наповнив усе приміщення. Ця жінка щойно відновилась після складної медичної процедури. Коли вона підійшла до мене для нашого звичного привітання після богослужіння, я подякувала Богу за весь той час, що вона плакала зі мною, лагідно виправляла мене і підбадьорювала. Вона навіть просила в мене вибачення, якщо їй здавалося, що образила мої почуття. У яких би обставинах я не перебувала, вона завжди закликає мене чесно ділитися з нею всіма моїми хвилюваннями і нагадує, що в нас є багато причин, щоб славити Бога.
Те, що не можна висловити
Фома Аквінський (1225–1274) був одним із найбільш відомих захисників християнської віри. Однак усього за три місяці до своєї смерті щось змусило його припинити написання своєї фундаментальної, але так і незавершеної праці “Сума теології”. Розмірковуючи над ломленим тілом та пролитою кров’ю Спасителя, Аквінський твердив, що бачив видіння, від якого втратив дар мови. Він сказав: “Я більше не можу писати. Я бачив речі, у порівнянні з якими мої писання – ніщо”.
І сказав Бог
У 1876 році винахідник Олександр Грем Белл промовив перші слова по телефону. Він подзвонив своєму помічнику Томасу Уотсону, сказавши: “Уотсоне, зайди до мене. Хочу тебе побачити”. Хоч і не дуже чітко, однак Уотсон почув і зрозумів слова Белла. Перші слова, промовлені Беллом по телефону, ознаменували початок нової ери в комунікації людства.
Оселя Христа
Англійський проповідник Ф. Б. Мейєр (1847–1929) на прикладі яйця проілюстрував те, що він назвав “глибокою філософією Христа, Який перебуває в нас”. Мейєр зазначив, що відкладене яйце має “зародок життя”, який щодня зростає, допоки під шкаралупою не сформується курчатко. Подібним чином до нас приходить Ісус і живе з нами через Святого Духа, змінюючи нас. Мейєр сказав: “Відтоді Христос продовжує у вас зростати, охоплюючи все, що у вас є, і формуючи у вас Свій образ”.
Ознаки життя
Коли моїй дочці подарували двох крабів, вона насипала в скляний акваріум пісок, аби цим створінням було де лазити і рити нори. Потім вона наповнила акваріум водою, додала туди протеїн, овочеві залишки для їхнього харчування. Здавалося, що краби були щасливі. Але одного дня вони зникли. Ми шукали їх усюди. Зрештою, ми дізналися, що вони були під піском, і перебуватимуть там приблизно два місяці, допоки не скинуть із себе старі панцирі.
Немовля
Більше року його просто називали немовлям. Хлопчик був знайдений охоронцем, який почув його плач. Щойно народжену дитину, загорнуту лише в мішок, залишили на стоянці для автомобілів біля лікарні.
Ти все одно мене любитимеш?
Десятирічна Лін-Лін нарешті була прийнята до родини, однак вона боялася. У притулку для сиріт, де вона зростала, її карали за найменшу провину. Лін-Лін запитала у своєї прийомної матері, моєї подруги: “Мамо, ти мене любиш?” Коли моя подруга відповіла “так”, Лін-Лін запитала: “І ти все одно мене любитимеш, навіть якщо я зроблю помилку?”