Ми віримо в Бога
На початку Американської революції проти британського війська у Квебеку була здійснена військова вилазка. Проходячи на шляху до Канади через Ньюберіпорт у штаті Массачусетс, військові відвідали могилу відомого проповідника Джорджа Уайтфілда. Вони відкрили труну Уайтфілда, вийняли звідти його одяг, розрізали і роздали його солдатам, хибно вірячи, що ці речі можуть принести успіх.
Метод очищення
Стоячи біля раковини, двоє дітлахів весело співають пісеньку “З Днем народження” (кожен по два рази), поки миють руки. “Треба ретельно змивати мікроби”, – каже їм мати. Отже, ще до початку пандемії COVID-19 вони вже навчилися старанно мити руки.
Обираючи славити Бога
У романі Льва Толстого “ Родинне щастя ” головні герої Сергій і Маша знайомляться, коли Маша ще юна та вразлива дівчина. Сергій старший за неї. Він підприємець, який багато подорожує та має ширше розуміння світу, ніж те, яке має Маша, живучи в сільській місцевості. Згодом вони закохуються один в одного й одружуються.
Неспішна молитва
За словами Аліси Каголусуни, гавайці, перед тим як увійти до храму, тривалий час готуються, сидячи за його межами. А ввійшовши до нього, вони неспішно йдуть до вівтаря, щоб помолитися. Вийшовши з храму, вони знову тривалий час сидять біля нього, аби “вдихнути життя” у свої молитви. Натомість молитви місіонерів, коли ті прибули на острів, гавайцям іноді здавалися дивними. Місіонери вставали, промовляли декілька речень, називаючи це “молитвою”, казали “амінь” і на цьому завершували. Гавайці називали ці молитви “бездушними”.
Секрет задоволення
Коли Джоні Еріксон Тада повернулася додому після трагічного випадку, що залишив її паралізованою, її життя докорінно змінилося. Тепер двері були завузькі для її інвалідного візка, а раковини – зависокі. Хтось мав її годувати, допоки вона не вирішила навчитися їсти самостійно. Коли Джоні вперше спробувала це зробити, ложка впала, залишивши плями від яблучного пюре на одежі. Однак Джоні не здалася. Пізніше вона розповідала про секрет свого успіху: “Я вчилася покладатися на Ісуса і казати: «Боже, допоможи мені це зробити!»” Сьогодні вона добре справляється з ложкою.
Прагнення вашого життя
Одного разу ввечері я, моя дружина та ще двоє друзів йшли гірською стежкою. Стежина була вузькою з крутими схилами з обох боків.
Божий захист
Голки, молоко, гриби, ліфти, народження дітей, бджоли – то лише частина багатьох фобій містера Едріана Монка, детектива і головного героя телесеріалу “Детектив Монк”. Втім, коли його разом із давнім суперником Харольдом Креншоу зачинили у фургоні, Монк зумів подолати щонайменше один зі своїх страхів – клаустрофобію.
Спадщина доброти
Понад тридцять років Марта служила помічницею вчителя в початковій школі. Вона щороку відкладала гроші, аби купувати нові пальта, шарфи та рукавиці для бідних учнів. Коли вона померла від лейкемії, ми провели богослужіння в пам’ять про неї. Замість квітів люди принесли сотні нових зимових пальт для учнів, яких вона любила і яким десятиліттями служила. Багато людей розповідали історії, як Марта словами і ділами підтримувала дітей. Інші вчителі в пам’ять про неї упродовж трьох років після її смерті щорічно організовували збір пальт. Її спадщина доброти ще й досі надихає інших людей зі щедрістю допомагати нужденним.
Він нас чує
Американському президенту Франкліну Рузвельту часто доводилося проводити прийоми в Білому Домі, де на нього чекала черга охочих привітатися з ним. Однак він скаржився, що ніхто не звертає увагу на його слова. Отже, президент вирішив вдатися до експерименту. Кожному, хто підходив і тиснув йому руку, він казав: “Цього ранку я вбив свою бабусю”. Гості відповідали на кшталт: “Чудово! Так тримати. Нехай Бог вас благословить, сер”. Так тривало, допоки в кінці не дійшла черга до посла Болівії, і слова президента нарешті були почуті. Спантеличений посол прошепотів: “Впевнений, вона цього заслужила”.
Божі діти
Одного разу я виступав на світській конференції для бездітних родин, багато з яких через своє безпліддя розчарувалися в майбутньому. Пройшовши цей шлях особисто, я намагався їх підбадьорити. “Ви можете мати значимість, навіть не ставши батьками, – казав я. – Я вірю, що ви дивовижно створені, і для вас є нове призначення”.
Оповідаючи про свою віру
Коли авторка і місіонерка Ревека Піпперт жила в Ірландії, вона прагнула поділитися доброю звісткою про Господа Ісуса з Хізер, яка два роки робила їй манікюр. Однак Хізер, здавалося, не виявляла до цього жодного інтересу. Не знаючи з чого почати розмову, Ревека перед зустріччю помолилась.
Уявіть це!
Глядачі популярної телевізійної програми про ремонт дому часто чують слова ведучої: “Уявіть це!” Потім вона показує, що відбудеться, якщо старі речі відновити, а тьмяні стіни та підлогу пофарбувати. В одному з епізодів власниця будинку була в такому захопленні від ремонту, що тричі промовила: “Це чудово!”
Бог поруч
Обрі придбала своєму старому батьку тепле пальто, однак він помер ще до того, як міг його одягнути. Отже, вона поклала в кишеню пальта підбадьорливу записку та купюру у двадцять доларів, а потім віддала його на благодійність.
Він за вас воюватиме
Поранений кінь на ім’я “Барабанщик” був одним із 112 скакунів, на яких британські солдати воювали під час відомої Атаки легкої кавалерії. Кінь виявив таку відвагу та витривалість, що його вершник, підполковник де Саліс, вирішив: його скакун заслуговує на медаль так само, як і відважні солдати. Коня нагородили, незважаючи на те, що британська армія зазнала поразки в битві з ворожим військом. Через відвагу солдатів та їхніх коней ця битва вважається однією з найвизначніших військових подій у британській історії, яку відзначають ще й досі.
Проводячи час із Богом
“Там, де тече ріка” – це дивовижний роман Нормана Макліна про двох хлопчиків, які зростали на заході штату Монтана разом із батьком, пресвітеріанським служителем. Недільними ранками Норман і його брат Пол ходили до церкви, де слухали проповіді свого батька. Ввечері в неділю відбувалося інше богослужіння, і батько знову проповідував. Однак у періоди між цими двома служіннями хлопчики ходили з ним через пагорби та струмки, “поки він відновлювався між богослужіннями”. Батько навмисно усамітнювався, “аби відновити душу і сповнитися силами для вечірньої проповіді”.