Поруч із тобою
На околицях Парижа, як і в інших містах світу, люди приходять, щоб допомогти безпритульним у своїх громадах. Одяг у целофанових пакетах вішають на позначених парканах, аби безхатченки брали його для своїх потреб. На пакетах написано: “Мене не загубили; я для тебе, якщо ти змерз”. Ці зусилля не тільки зігрівають бездомних, але і навчають громаду необхідності допомагати нужденним.
Безстрашна любов
Роками я прикривала своє серце щитом страху. Це стало приводом не пробувати нових речей, не здійснювати свої мрії і не слухатися Бога. Однак страх втрати, болю і відмови заважав мені розвивати люблячі стосунки з Богом та іншими. Страх зробив мене ненадійною, занепокоєною, ревнивою дружиною та надмірно турботливою і стурбованою матір’ю. Проте через постійне пізнання, як сильно мене любить Бог, Господь змінює мої стосунки з Ним та іншими. Знаючи, що Бог потурбується про мене, я відчуваю себе безпечніше і готова віддати пріоритет потребам інших.
Порожнє ліжко
Я з нетерпінням чекав повернення до “Лікарні святого Якова” в Монтего-Бей на Ямайці, щоб побачитися з Ренделлом, який два роки тому дізнався про любов Ісуса Христа. Еві, дівчина зі шкільного хору, з яким я подорожував кожної весни, читала з Ренделлом Писання і пояснювала йому Євангелію, і той особисто прийняв Ісуса, як свого Спасителя.
Ніколи не самотні
Мій знайомий письменник укладав Біблійний посібник для індонезійських пасторів. Його глибоко вразило почуття спільності, притаманне цьому народу. Наприклад, там існує звичай під назвою “готон ройон”, що в перекладі означає “взаємодопомога”. Слідуючи цьому звичаю, сусіди можуть разом ремонтувати чиюсь покрівлю або відбудовувати міст. Про жителів міст мій друг також казав: “Люди завжди з кимось кудись ідуть, наприклад, до лікаря. Це культурна норма. Ви ніколи не самотні”.
Пам’ятник доброти
Я зростав у церкві, де було багато традицій. Одна з них вступала в дію тоді, коли помирав улюблений член родини або друг. Невдовзі після смерті на церковному стільці або на живописі в коридорі прикріпляли мідну дошку з написом: “На згадку про…” На ній було вигравіруване ім’я померлого – яскрава згадка про нього. Я завжди шанобливо ставився до цих пам’ятників. І досі це роблю. Водночас вони завжди наштовхували мене на роздуми, бо вони є статичними й бездушними предметами, у буквальному значенні “не живими”. Чи є спосіб привнести у пам’ятник елемент “життя”?
Заклик до відваги
Серед статуй відомих чоловіків (Нельсон Мандела, Уїнстон Черчилль, Махатма Ганді та інших) на Парламентській площі в Лондоні окремо стоїть і статуя жінки. Це Міллісент Фоссет, яка відстоювала право жінок голосувати. Увічнена у бронзі, вона тримає стяг зі словами, які промовила на честь іншої суфражистки: “Відвага одного закликає до відваги всіх”. Фоссет твердила, що відвага однієї людини підбадьорює інших, закликаючи боязкі душі діяти.
Спів за ґратами
Влітку 1963 року після нічної подорожі автобусом активістка руху за громадянські права Фані Лу Хамер та інші шість чорношкірих пасажирів зупинилися на обід у Віноні (штат Міссісіпі). Несподівано нагрянула поліція. Всіх їх заарештували та ув’язнили. Однак приниження не закінчилося незаконним арештом. Усіх жорстоко побили, особливо Фані. Закривавлена і брудна вона раптом почала співати християнський гімн. Через кілька секунд інші приєдналися до неї.
“Бог мене врятував”
У п’ятнадцятирічному віці Аарон (ім’я змінено) почав молитися сатані. “Мені здавалося, що він допомагає”, − згадує юнак. Аарон почав обманювати, красти і маніпулювати своєю родиною та друзями. Йому також снилися кошмари. “Одного ранку я прокинувся і побачив на іншому боці ліжка диявола. Він сказав, що я складу іспити, а потім помру”. Однак після складання іспитів він залишився живим. Аарон згадує: “Я зрозумів, що він обманщик”.
Кидати каміння
Ліза не співчувала тим, хто зраджував у подружньому житті… допоки сама не стала глибоко незадоволеною власним шлюбом і намагалася не піддатися небезпечній спокусі. Болісний досвід допоміг їй виявляти співчуття до інших і краще зрозуміти слова Ісуса Христа: “Хто з вас без гріха, – нехай перший на неї той каменем кине” (Ів. 8:7).
Серцевина посту
Голод мене нервував. Мій наставник рекомендував пост, щоб зосередитися на Богові. Однак упродовж дня я дивувався: “Як Ісус Христос постив сорок днів?” Я щосили намагався вірити, що Святий Дух дасть мені мир, силу і терпіння. Особливо терпіння.
Унікальність
Людина − не вершина творіння, а лише звичайний біологічний вид. Принаймні так вважають у Лондонському зоопарку. В 2005 році зоопарк представив чотириденну виставку “Люди у своєму природному середовищі”. Людські “бранці” були обрані через онлайн-конкурс. Щоб допомогти відвідувачам зрозуміти людей, працівники зоопарку створили покажчик з докладним описом їхнього харчування, природного середовища і небезпек. За словами представника зоопарку, метою виставки було применшити унікальність людей. Один учасник виставки схоже погодився: “Коли дивишся на людей, як на тварин, це нагадує, що ми не особливі”.
Божий порятунок
У детективному романі Агати Крісті “Годинники” розповідається про злочинців, які вчинили низку вбивств. Хоча спочатку їхня змова стосувалася лише однієї жертви, вони почали вбивати інших, аби замести сліди. Коли знаменитий детектив Еркюль Пуаро викрив зловмисників, один із них сказав: “Планувалося лише одне вбивство”.
Зігнутий шпиль
Виявилось, що зігнутий церковний шпиль сильно розхвилював людей. Під час відвідин наших друзів вони розповіли, як після сильної бурі зігнувся величавий шпиль їхньої церковної будівлі, спричинивши серед декого паніку.
Потреба один в одному
Прогулюючись разом із дітьми, ми виявили світло-зелену пружну рослину, яка росла у невеликих заростях на стежці. Згідно з довідником, рослину зазвичай називають оленячим мохом. Втім це взагалі не мох. Це лишайник, в якому поєднані гриб і водорість, що ростуть у нерозривному зв’язку, в якому кожен організм є корисним один для одного. Ні гриб, ні водорість не можуть вижити окремо, однак разом вони утворюють сильну рослину, здатну прожити у високогірній місцевості декілька тисяч років. Оскільки рослина може витримувати засуху і низькі температури, взимку вона є одним із небагатьох видів їжі для північного оленя.
Дивовижні руки
Через двадцять хвилин після вильоту з Нью-Йорка в Сан-Антоніо план польоту змінився, бо настав хаос. Коли один із двигунів літака відмовив, його уламки розбили скло, спричинивши зниження тиску в салоні. На жаль, декілька пасажирів отримали поранення і один загинув. Якби в кабіні не було спокійного і здібного пілота, тренованого як пілота військово-морського флоту, усе могло би бути набагато гірше. Заголовок місцевої газети про цю подію гласив: “В дивовижних руках”.