Зануритись у благодать
Восьмого січня 1964 року сімнадцятирічний Ренді Гарднер нарешті зробив те, чого не робив протягом 11 днів та 25 хвилин. Він поринув у сон! Ренді хотів встановити новий рекорд тривалості неспання для Книги Гіннеса. Вживаючи безалкогольні напої і граючи на баскетбольному майданчику та в боулінг, Гарднер змагався зі сном півтора тижня. В кінці кінців його організм не витримав: органи слуху, смаку і нюху вже майже нічого не сприймали. Після цього Гарднер багато років страждав від безсоння. Він встановив новий рекорд і також підтвердив очевидну істину: сон – важлива річ.
Поза контекстом
Стоячи в черзі на посадку в літак, я відчула, що хтось торкнувся мого плеча. Озирнулась − і мене тепло привітали: “Еліза! Пам’ятаєш мене? Я Джоан!” В пам’яті швидко промайнули усі мої знайомі на ім’я Джоан. Але хто це? Моя колишня сусідка? Колишня співробітниця? О… я не знала.
Битва
Коли земля здригалася від артилерійських снарядів, молодий солдат палко молився: “Господи, якщо виживу, то навчатимусь у Біблійній школі, як хотіла моя мати”. Бог почув цю молитву: мій тато залишився живим під час Другої світової війни, вступив до Біблійного Інституту Муді й присвятив своє життя служінню.
Бог бачить нас
Мої перші окуляри відкрили для мене справжній світ. Я короткозора, тобто виразно й чітко бачу речі лише зблизька. Без окулярів речі в кімнаті або на відстані розпливаються в моїх очах. Коли в 12 років я вперше наділа окуляри, то була шокована тим, що побачила чіткі слова на шкільній дошці, маленьке листя на деревах. А найважливіше − я побачила усмішки людей.
Кому належить слава
На початку 1960-х набули популярності незвичні картини Маргарет Кін, що зображували людей або тварин із великими сумними очима. Деякі вважали ці малюнки позбавленими смаку. Іншим вони подобались. Чоловік Маргарет почав робити на цьому бізнес, і пара досягла значного фінансового успіху. Але на малюнках не було підпису Маргарет − її чоловік видавав картини за свої. Жінка боялася публічно розповідати про цей обман до моменту розлучення. Щоб з’ясувати, хто справжній художник, Маргарет потрібно було розмалювати залу в суді.
Жити зі включеним світлом
Через службові обов’язки я зі своїм колегою опинився у відрядженні майже за 400 км від дому. Було вже пізно, коли ми вирушили назад. Через свій вік та слабкий зір я не дуже люблю їздити в нічний час, але все одно вирішив сісти за кермо першим. Мої руки міцно тримали кермо, а очі напружено вдивлялися у тьмяно освітлену дорогу. Керуючи машиною, я відчув, що краще бачу дорогу, коли фари машин позаду освітлюють її для мене попереду. Коли я з великим полегшенням поступився місцем товаришу, з’ясувалося, що я їхав тільки з включеними протитуманними фарами!
Наше справжнє “я”
“Хто я?” – запитувала себе вицвіла м’яка іграшка з дитячої книжки Міка Інкпена “Ніщо”. Залишена у пильному куточку на горищі, ця іграшкова тварина чує, як вантажники називають її “ніщо”, і думає, що її ім’я: Ніщо.
Любов і мир
Мене завжди вражає, як могутній мир − вищий від усякого розуму (Фил. 4:7) – якимсь чином сповнює серця навіть серед найглибшого смутку. Нещодавно я відчула це на похороні мого батька. Коли велика черга знайомих проходила повз мене, висловлюючи співчуття, я з радістю побачила свого доброго шкільного друга. Не кажучи ані слова, він просто міцно й надовго мене обійняв. Його тихе співчуття допомогло мені відчути мир того сумного дня. Це нагадало мені, що я не самотня.
Створені на добрі діла
Коли незнайомець міцної статури раптово попрямував до нас, ми з дружиною перелякалися. Під час поїздки за кордон з нами постійно траплялись якісь неприємності – кілька разів на нас кричали, ошукували й вимагали грошей. Яка халепа нас спіткає цього разу? На наш подив, чоловік лише хотів розповісти, де найкращий вид на місто. Потім вручив нам плитку шоколаду, посміхнувся й пішов собі. Такий жест ввічливості забезпечив нам гарний настрій на цілий день і викликав у нас почуття подяки до цього незнайомця і до Бога, Який так чудесно підбадьорив нас.
Любов змінює нас
До свого навернення я через глибоку душевну травму уникала близьких стосунків. Моїм близьким другом була лише мама, поки я не вийшла заміж за Алана. Через сім років, коли ми були на межі розлучення, я привезла свого сина-дошкільника Хав’єра на церковне богослужіння й сіла ближче до виходу, не довіряючи нікому, але відчайдушно потребуючи допомоги.
Шляхи серця
Згідно з даними бюро перепису, американці протягом життя в середньому 11-12 разів змінюють місце проживання. Минулого року 28 мільйонів чоловік запакували свої речі, виїхали і розпакували речі під новим дахом.
Що я бачу?
Одного холодного зимового дня Кріста стояла біля озера і милувалася маяком, що вкрився снігом. Коли вона дістала свій телефон, щоб зробити кілька знімків, її окуляри запітніли. Вона майже нічого не бачила, тому вирішила зробити знімки з різних ракурсів у напрямку маяка. Коли ж пізніше подивилась на знімки, то виявилося, що в телефоні був установлений режим “селфі”. “Фокус був лише на мені, – розповідала вона, сміючись. – Все, що я побачила, – саму себе”. Цей випадок нагадав мені про іншу подібну помилку: ми можемо настільки зосередитись на собі, що втрачаємо з поля зору велику картину Божого плану.
Вуха створені, щоб чути
Акторці Діані Крюгер запропонували роль, яка мала зробити її відомою в кожній оселі. Їй потрібно було зіграти молоду жінку, що втратила чоловіка й дитину. Але Діана ніколи не зазнавала такої гіркої втрати і сумнівалась, що зможе переконливо зіграти. Однак актриса погодилась на цю роль. В якості підготовки вона почала відвідувати групу підтримки тих, що пройшли шлях великої скорботи.
Відновлення
У 2003 році нашестя коників-мормонів призвело до знищення врожаю на 25 мільйонів доларів. Їх було так багато, що ніде ногою ступити. Ці комахи були названі так через те, що у 1848 році знищили врожай у штаті Юта, де того року поселились мормони. Коники-мормони, що мають довжину від трьох до п’яти сантиметрів, за своє життя можуть з’їсти до 20 кілограмів рослин. Їхнє нашестя може нашкодити економіці всього штату або навіть країни.
Глибока любов
Коли Едвін Стентон вперше побачив президента США Авраама Лінкольна, то зневажливо поставився до нього – навіть називав його “довгоруким створінням”. Але Лінкольн високо цінував здібності Стентона і вирішив пробачити його. Врешті-решт він призначив його на високу міністерську посаду під час Громадянської війни. Пізніше Стентон став близьким другом Лінкольна. Саме він сидів всю ніч біля ліжка Лінкольна, після того як в нього стріляли в Театрі Форда, а потім крізь сльози повідомив про смерть президента словами: “тепер він належить століттям”.