Все для Ісуса
Коли Джефу було чотирнадцять, мама взяла його з собою на концерт знаменитого співака Бі Джея Томаса. Як і багато інших музикантів того часу, Томас під час своїх турне вів розгульний спосіб життя. Але потім вони з дружиною навернулися до Ісуса Христа. Їхнє життя змінилося докорінно.
Благословенна повсякденність
Дивлячись, як натовп поступово перетікає з перону до потяга, я відчув, що на мене накочує важкість понеділка. Сонні, похмурі обличчя пасажирів, що набилися у вагон, красномовно говорили про їхнє ставлення до майбутнього робочого дня. Спроби зайняти зручніше положення вони зустрічали похмурим поглядом і несхвальним бурчанням. Знову сірі будні, знову одноманітна робота.
Не сон
Це схоже на сон, але без пробудження. Людям, які страждають на розлад, який іноді називають “дереалізація” або “деперсоналізація”, часто здається, що все навколо не справжнє. Втім подібне почуття може виникнути і в здорових людей, особливо при сильному стресі. А в деяких воно з’являється, коли все складається вдало. Наче розум не може повірити, що такі добрі події відбуваються насправді.
Розкажіть
Роберт Тодд Лінкольн, син президента США Авраама Лінкольна, був присутній на трьох важливих подіях: смерті власного батька, а також убивстві президентів Джеймса Гарфілда і Вільяма Мак-Кінлі.
Важливі рішення
Ентоні, інструктор із плавання в Нью-Джерсі, побачив, як у затоці тоне позашляховик, і почув із кабіни крик водія: “Я не вмію плавати!” Автомобіль швидко поринав у каламутну воду. Зібрався натовп, але люди тільки метушилися і кричали. Тоді Ентоні підбіг до кам’янистого берега, відстебнув протез ноги і кинувся у воду. Завдяки швидкому рішенню інструктора, 68-річний водій незабаром був у безпеці на березі.
Будьте на зв’язку
Відома дитяча письменниця Мадлен Л’Енгл взяла за правило раз на тиждень дзвонити матері. Коли та досягла похилого віку, дочка почала дзвонити ще частіше, “просто аби бути на зв’язку”. Так само Мадлен любила, коли її власні діти дзвонили їй. Іноді були довгі розмови на важливі теми. А іноді дзвінок здійснювався тільки для того, щоб переконатися, що все гаразд. У своїй книзі “Ходіння по воді” Мадлен писала: “Добре, якщо діти підтримують зв’язок із нами. Ще краще, якщо всі діти Божі підтримують зв’язок із Небесним Отцем”.
Вас чують
У книзі “Фізика” Чарльз Манн та Джордж Твісс запитують: “Коли в глухому лісі падає дерево, а поблизу немає жодної тварини, яка могла б почути, чи видає воно звук?” Протягом багатьох років це питання викликало філософські та наукові дискусії про звук, сприйняття і навіть реальність світу. Проте остаточної відповіді на нього досі немає.
Дослідження бабусь
Дослідники з Університету Еморі вирішили вивчити мозок бабусь за допомогою МРТ. Вони вимірювали реакцію жінок похилого віку на зображення, серед яких були фотографії їхніх власних дорослих дітей, онуків та сторонніх малюків. Дослідження показало, що найсильніші почуття бабусі відчували, побачивши онуків. Вчені назвали це “фактором чарівності”. До маленьких онуків бабусі відчувають сильніші почуття, ніж до своїх дорослих дітей.
Бог пам’ятає імена
У першу неділю після того, як я почала працювати з молоддю в церкві й познайомилася з деякими з них, я заговорила з сором’язливою дівчинкою, яка сиділа біля мами. Я посміхнулася, звернулася до неї на ім’я і спитала, як у неї справи. Дівчинка підвела голову і подивилася на мене широко розплющеними карими очима. “Ви пам’ятаєте, як мене звуть!” – сказала вона тихим голосом. Просто вимовивши ім’я дівчинки, яка, мабуть, відчувала себе незначною серед безлічі дорослих у церкві, я завоювала її довіру. Вона відчула увагу та турботу.
Хто я?
У 1859 році Джошуа Абрагам Нортон оголосив себе імператором Сполучених Штатів. Він надбав статки на судноплавстві в Сан-Франциско, але цього йому здалося мало, і він захотів стати першим імператором Америки. Коли місцева газета надрукувала “імператорське” оголошення Нортона, читачі просто посміялися, але сам він був рішуче налаштований. Серед іншого новоспечений “імператор” виступав із заявами, покликаними виправити вади суспільства, друкував власну валюту і навіть писав листи до королеви Вікторії, пропонуючи вийти за нього заміж і об’єднати володіння. Він носив королівську військову форму, пошиту місцевими кравцями. Але, звичайно, ніяким королем він не був.
Вивчення зірок
У 2021 після багатьох років напруженої праці в космос був запущений телескоп “Джеймс Вебб”. Розташований за півтора мільйони кілометрів від Землі, він допомагає людям досліджувати далекий космос, вивчати зірки та інші дива Всесвіту.
Керівництво з любов’ю
Популярний відеоролик, у якому ведмедиця намагається перевести чотирьох непосидючих ведмежат через вулицю зі жвавим рухом, викликав у мене посмішку з розумінням. Було зворушливо спостерігати, як вона одного за одним бере ведмежат і переносить їх через дорогу, а ті одразу прямують назад. Після низки безуспішних спроб мама ведмедиця нарешті змогла зігнати всіх чотирьох до купи, і перешкода була успішно подолана.
В ім’я любови
Марафонський забіг – тяжке випробування. Щоб пробігти його, спортсмен повинен постійно фізично та емоційно підштовхувати себе. А для однієї старшокласниці змагання з бігу по пересіченій місцевості – це можливість підштовхувати не себе, а іншого. На тренуваннях та забігах 14-річна Сьюзен Бергман котить перед собою інвалідний візок зі своїм старшим братом. Джефрі не виповнилося ще й двох років, коли в нього сталася зупинка серця. В результаті хлопчик отримав серйозне пошкодження мозку та церебральний параліч. Сьогодні Сьюзен жертвує власними спортивними цілями, щоб Джефрі міг брати участь у змаганнях разом із нею. Яка любов і жертовність!
Як я кермую?
“Куди ти преш!” – вирвалося в мене, коли мою машину підрізала вантажівка. Я ледве уникнув зіткнення і раптом побачив у нього на бампері напис: “Не подобається, як я кермую? Зателефонуйте!” та номер телефона. Як не подзвонити? Набравши вказаний номер, я висловив оператору все, що думав щодо того, що сталося. Вона записала номер вантажівки і втомлено сказала: “Знаєте, ви також можете повідомляти і про тих, хто кермує добре”.
Бог бачить, розуміє і турбується
Іноді через хронічний біль і постійну втому я опиняюся замкненою в чотирьох стінах. У такі дні я відчуваю нестерпну самотність. Тоді здається, що про мене не турбуються ні люди, ні Бог. Якось під час ранкової молитовної прогулянки з моїм спеціально навченим собакою я боролася з цими почуттями, як раптом побачила вдалині велику повітряну кулю. Люди в кошику насолоджувалися краєвидом нашого району з висоти пташиного польоту. Мене вони, звісно, не могли бачити. Ідучи вздовж сусідських будинків, я зітхала. Скільки людей за цими дверима теж почуваються незначними та непотрібними! Завершуючи прогулянку, я попросила Бога дати мені можливість сказати сусідам, що я знаю їх і мені не байдуже, що з ними відбувається. Так само, як і Йому.