Покладайтесь на Його Ім’я
У моєму дитинстві був період, коли я боялася ходити до школи. Деякі дівчата знущалися наді мною, влаштовуючи жорстокі розіграші. Отже, під час перерв я ховалася в бібліотеці, де читала християнські оповідання. Я пам’ятаю, як вперше прочитала Ім’я “Ісус” і відчула, що це Ім’я Того, Хто мене любить. У наступні місяці, відчуваючи страх перед можливим знущанням у школі, я завжди молилася: “Ісусе, захисти мене!” І я почувалася сильнішою і спокійнішою, знаючи, що Він наглядає за мною. З часом дівчата просто втомилися знущатися наді мною і припинили це робити.
Співчуття вище за гіркоту
Коли 11 вересня 2001 року впали башти Всесвітнього торгового центру, Грег Родрігес був одним із тих, хто загинув під час цього падіння. Перебуваючи в скорботі, його мати Філліс і батько намагалися належно реагувати на цю жахливу трагедію. У 2002 році Філліс зустрілася з Аїшою ель-Вейф, матір’ю одного з чоловіків, яких звинувачували в допомозі терористам. Філліс розповіла, що вона “підійшла до Аїші і простягнула до неї руки. Ми обійнялися і заплакали… Між нами одразу виникло взаєморозуміння… Ми обидві страждали через своїх синів”.
Незвичайна ера
Хоча римський імператор Костянтин (272–337 рр. після Р. Х.) тривалий час був язичником, він впровадив реформи, які поклали край переслідуванню християн. Він також запровадив систему літочислення, яка ділить усю історію на період до Різдва Христового і на період після Різдва Христового (anno Domini або “в рік Господа”).
Небесне возз’єднання
Складаючи некролог для своєї матері, мені здавалось, що слово “померла” було занадто остаточним, враховуючи мою надію на наше обіцяне возз’єднання в небесах. Отже, я написала: “Її радо обійняв Ісус”. Однак все одно я іноді засмучуюсь, переглядаючи останні родинні фотографії, зроблені вже без моєї матері. Втім нещодавно я дізналась про художника, який створює родинні портрети, додаючи до цих картин тих, кого вже з нами немає. Він їх малює на основі попередніх фотографій. За допомогою свого пензля художник відтворює Божу обітницю небесного возз’єднання. Зі сльозами вдячності я подумала про те, що можу знову побачити поруч із собою усміхнену маму.
Будуючи дім
У 1889 році в Сполучених Штатах розпочалося втілення найбільш амбітного будівельного проєкту приватного будинку. Для будівництва цієї споруди щодня виготовлялося приблизно 32000 цеглин. Будівництво тривало шість років, допоки не був завершений “літній будинок” Джорджа Вандербільта ІІ – маєток “Білтмор” у місті Ешвілл, штат Північна Кароліна. Він донині лишається найбільшою приватною резиденцією в Америці з 250 кімнатами (в тому числі 35 спалень та 43 ванні кімнати) та вражаючими 16226 квадратними метрами загальної площі.
Знайти притулок
Одного разу ми з дружиною відпочивали в чудовому готелі на березі моря. У ньому були великі стулчасті вікна і товсті кам’яні стіни. Якось опівдні почалася гроза, здіймаючи морські хвилі і з гуркотом б’ючи по нашим вікнам. Однак ми перебували в безпеці. Фундамент і стіни готелю були дуже міцними! І хоча за вікном лютувала гроза, наш номер був нашим притулком.
Дірка в стіні
Мої квіти щось поїдало. Ще вчора вони гордовито піднімали свої голови, а тепер від них лишились лише безголові стебелини. Я оглянула подвір’я і виявила в дерев’яному паркані дірку, розміром з кролика. Кролики – милі створіння, однак тепер вони становили загрозу для мого саду.
Уроки “Лего”
Щороку на кожну людину у світі продається приблизно по десять частинок “Лего”, тобто всього понад 75 мільярдів маленьких пластикових цеглинок. Втім конструктора “Лего” могло б і не бути, якби датський творець іграшок Оле Кірк Крістіансен не виявив наполегливість.
Знову знайдений
У 1970 році директор автомобільної компанії, прибувши в Данію, дізнався, що один місцевий мешканець є власником автомобіля моделі Buick Dual Cowl Phaeton 1939 року випуску. Оскільки автомобіль ніколи не запускався в масове виробництво, він був рідкісною знахідкою, єдиним у своєму роді транспортним засобом. Зрадівши цьому відкриттю, директор придбав автомобіль і вклав свій час та гроші в його відновлення. Нещодавно цей унікальний автомобіль поповнив всесвітньо відому колекцію класичних автомобілів.
Вкорінені в любові
Я прибула до онкологічного центру, де мала доглядати за своєю хворою матір’ю. Залишивши свою родину, я подолала понад 750 миль, аби сюди прибути. Я ще навіть не встигла доторкнутися до свого багажу, як мені свою допомогу запропонував Френк, чоловік з широкою усмішкою на обличчі. Коли ми дісталися шостого поверху, я вирішила познайомитись з його дружиною Лорі, яка доглядала за ним під час його лікування. Невдовзі подружжя стало для мене, як родина. Ми покладались на Бога і на підтримку один одного. Ми разом сміялись, ділились своїми почуттями, плакали і молились. Наш зв’язок з Богом і один з одним зберігав нас вкоріненими в любові.
Запалюючи свічки
Був полудень, однак сонця не було видно. “Чорний день” у Новій Англії почався ранком 19 травня 1780 року і тривав декілька годин. Причина такої сюрреалістичної темряви, ймовірно, була пов’язана з густою димовою завісою через величезні лісові пожежі в Канаді. Втім багато людей думали, що то настав судний день.
Коли ми збираємось разом
Згідно з “Всесвітнім звітом щастя”, Данія є однією з найщасливіших країн у світі. Спілкування з друзями за чашкою гарячого чаю або смачною їжею допомагає данцям витримувати довгі й похмурі зимові місяці. Свої почуття, пов’язані з цими моментами, вони висловлюють словом хюгге. Це допомагає їм компенсувати брак сонячного світла. Збираючись за одним столом з близькими людьми, вони отримують належну підтримку.
Коли знання ранить
Зак Елдер і його друзі повернулися на берег після 25-денної водної подорожі через Великий каньйон. Чоловік, який прийшов за їхніми човнами, розповів їм про вірус COVID-19. Вони подумали, що він жартує. Але коли вони залишали каньйон, на їхні телефони почали надходити повідомлення від батьків. Зак та його друзі були приголомшені. Їм захотілося повернутися до річки й уникнути того, про що вони тепер знали.
Залишайте світло ввімкненим
У рекламі мережі готелів був показаний маленький будинок, що стояв посеред темної ночі. І більше нічого навкруги. Лише біля входу в будівлю горіло світло, яке йшло від маленького ліхтаря біля вхідних дверей. Лампа давала достатньо світла, щоб відвідувач міг ввійти до будинку. Реклама завершувалась фразою: “Ми залишимо світло ввімкненим для вас”.
Насіння часу
У 1879 році люди, які спостерігали за Вільямом Білом, імовірно, вважали його безумцем. Вони бачили професора ботаніки, який узяв двадцять пляшок, наповнив їх різним насінням і закопав у землю. Однак люди не знали, що Біл проводив експеримент щодо життєздатності насіння, який мав тривати століттями. Через кожні двадцять років одна з пляшок мала бути викопана, аби посадити насіння, яке в ній містилося, і подивитися, що з нього проросте.