Божі обітниці
В дитинстві брат мого друга переконав свою сестру, що парасолька підніме її у повітря – потрібно лише “повірити” в це. Отже, вона з “вірою” стрибнула з даху сараю, в результаті чого впала і втратила свідомість.
Жити Божими Заповідями
Школа, куди я відвожу свою доньку, знаходиться на відстані більше кілометра, тому коли повертаюся додому, маю час для запам’ятовування біблійних віршів – якщо свідомо планую це робити. Коли витрачаю ці хвилини для наповнення свого розуму Божим Словом, часто буває, що завчені тексти спадають мені на пам’ять протягом дня, даруючи втіху та мудрість.
Ще до створення світу
“Якщо Бог не має ані початку, ані кінця і завжди існував, то що Він робив до того, як нас створив? Чим Він займався?” – постійно запитував у мене не по роках розвинутий учень, коли на уроках недільної школи ми обговорювали вічну природу Бога. Зазвичай я відповідала, що це, по справі, тайна, але нещодавно з’ясувала, що у Святому Письмі є відповідь на це запитання.
Зміна точки зору
За останні тридцять років це була найсуворіша зима. Мої м’язи боліли від відкидання снігу, який невпинно сипав і сипав. Коли я зайшла до хати після даремної, як мені здавалося, роботи і втомлено скинула з ніг черевики, на мене чекало тепло каміна і дітки, які зібралися навколо. Подивившись у вікно, я вже не бачила нескінченну працю, яку мала робити, а насолоджувалася красою гілок дерев, покритих білою ковдрою.
Прагнення Бога
Одного дня до мене в гості завітала моя донька зі своїм однорічним сином. У той момент мені потрібно було відлучитися в справах, але як тільки я виходив із кімнати, мій онук починав плакати. Так було двічі: він плакав, а я повертався до нього на хвилинку. Коли ж я втретє рушив до дверей – губи малюка знову задрижали від плачу. Тоді донька сказала мені: “Тату, чому б тобі не взяти його з собою?”
Чекання
Кожен рік першого травня в Оксфорді (Англія) збираються великі натовпи для зустрічі весни. О шостій ранку на башті Коледжу Магдалини починає співати студентський хор. Тисячі людей з нетерпінням чекають, коли хоровий спів та дзвін дзвонів проголосять кінець темної ночі.
Розірвати кайдани
Відвідавши Кафедральний Собор Церкви Христа у Занзібарі, ми були глибоко зворушені. Собор розташований прямо на тому місці, де колись знаходився найбільший невільничий ринок Східної Африки. Проектувальники намагалися зробити так, аби будівля храму символічно демонструвала, як Євангеліє розриває кайдани рабства: це вже місце не злочинів та жахливих звірств, а нагадування про Божу ласку, уособленням якої є собор.
Ще раз поглянь на Ісуса!
Брат Джастіс був цілком відданий своїй сім’ї, дуже сумлінно виконував роботу поштового працівника і щонеділі виконував обов’язки служителя у нашій помісній церкві. Нещодавно я відвідав церкву свого дитинства. На кришці піаніно стояв той самий дзвіночок, яким брат Джастіс сповіщав, що час вивчення Біблії закінчився. Цей дзвіночок пройшов перевірку часом – як і спадщина брата Джастіса, хоча він вже давно з Господом на небесах.
Виробнича практика
Коли шкільний вчитель мого сина попросив мене бути вожатою у науковому таборі, я вагалась. Як я можу бути зразком для наслідування, якщо моє минуле сповнене прикрих помилок? Бог допоміг мені любити й виховувати мого сина, але що стосується служіння іншим, то тут у мене часто виникають сумніви.
Заклик мудрості
Відомий британський журналіст і критик Малколм Маґґерідж прийшов до віри в Христа, коли йому було вже 60 років. На своє 75-річчя він запропонував 25 проникливих думок про життя. Одна з них: “Я ніколи не бачив щасливих багачів, але майже не зустрічав бідних, які б не мріяли стати багачами”.
Віра вдови
Ах-пі починає свій день, коли на вулиці ще темно. Незабаром прокинуться й інші мешканці селища, щоб вирушити до каучукової плантації. Добування латексу є одним із головних джерел існування для людей, які живуть у китайському селі Хончуань. Щоб отримати максимальну кількість латексу, надрізи на каучукових деревах потрібно робити вдосвіта. Ах-пі приєднається до працівників на плантації, але спочатку проведе час із Богом.
Амнезія
В місті Карслбад (штат Каліфорнія) команда аварійно-рятувальної служби прибула на допомогу одній жінці з австралійським акцентом, яка не пам’ятала, хто вона така. Жінка не мала при собі жодних документів і страждала від амнезії, тому не могла повідомити ані своє ім’я, ані місце проживання. Знадобилася поміч лікарів і журналістів, щоб поліпшити її стан, знайти особисту інформацію і повернути до родини.
Місце очікування
“Хтось чекає, що клюне риба, хтось чекає вітру для повітряного змія. А хтось не дочекається суботи… Чогось чекати – кожного турбота”, – так писав д-р С’юс, автор багатьох дитячих книжок.
Секрет миру
Грейс – особлива жінка. Коли я бачу її, то мені на думку спадає лише одне слово: спокій. Протягом шести місяців нашого знайомства на її обличчі рідко коли бував інший вираз, ніж тихий та умиротворений – хоча у її чоловіка виявили рідкісну хворобу і поклали в лікарню.
Бог і життєві дрібниці
Коли мій “шоколадний” лабрадор був ще тримісячним цуценятком, я повіз його до ветеринарної лікарні для щеплень та огляду. Коли жінка-ветеринар уважно його оглядала, то помітила на лівій задній лапі маленьку білу плямочку. Посміхнувшись, вона сказала: “Ось де Бог тримав тебе, коли занурював у шоколад”.