Цінність у Божих очах
Батько Мінга був суворою людиною і не любив сина. Коли хлопчик хворів і його доводилося вести до лікаря, батько нарікав, що від нього лише клопіт. А одного разу він підслухав сварку батьків і дізнався, що батько хотів, щоб мати зробила аборт. Довгі роки бідолаха страждав через те, що був небажаною дитиною. І коли Мінг виріс і став віруючим, йому було важко сприймати Бога як Отця, хоча він і знав Його як Господа та Спасителя.
Безцінний результат
Протягом трьох років по буднях після обіду Коллін вбирається в різні костюми чи маски, щоб зустріти своїх дітей, які виходять зі шкільного автобуса. Це радує всіх, хто знаходиться в автобусі, включаючи водія. “Просто дивно, скільки вона приносить радості дітям, – ділиться він. – Та й мені дуже подобається”. А що вже казати про дітей самої Коллін!
Сила в Бозі
Грейнджер Маккой – художник, який вивчає птахів та створює їх скульптури. У своїх творах він прагне передати грацію, крихкість та силу цих дивовижних істот. Одна з його робіт має назву “Відновлення”. На ній представлено лише одне праве крило качки шилохвіст, витягнуте у вертикальному положенні. Нижче, на табличці, опис: “Змах – момент найбільшої слабкості птаха, але й момент, коли він набуває сили для подальшого польоту”. І потім Грейнджер цитує вірш із Біблії: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі” (2 Кор. 12:9).
Докір з любов’ю
Він усе робив добре. Була лише одна проблема. Всі про неї знали, але він був дуже добрим працівником, тому на його гнівливість заплющували очі. Ніхто йому по-справжньому не суперечив. З цієї причини за роки його роботи постраждало чимало людей. І в результаті його кар’єра, яка могла стати визначною, завершилася раніше часу. Але ж він був віруючим! Якби тільки я свого часу наважився йому докорити!
Пригода
“Християнство – це не для мене. Воно нудне. А я люблю пригоди. Яке без них життя!” – сказала мені молода жінка. Сумно, що вона нічого не знала про радість і хвилювання, які відчуває людина, що йде за Христом. Це дійсно пригода, рівних якій немає. Я з натхненням розповіла їй про Спасителя і про те, як у Ньому ми знаходимо справжнє життя.
Розкажіть про Божу доброту
Час свідчень – це частина наших церковних богослужінь, коли люди розповідають, як Бог діє в їхньому житті.
А потрібне одне
В один із вихідних днів березня я проводила для сестер бесіду про Марію та Марту, двох сестер із Віфанії, у яких Господь Ісус любив зупинятися з учнями (Ів. 11:5). Ми були у віддаленому місці на узбережжі Англії. Коли нас несподівано завалило снігом, учасниці сказали, що це можливість для них потренуватися сидіти біля ніг Христа, як це робила Марія. Вони хотіли зайнятися тією справою, в якій “потрібне одне” (Лк. 10:42), а саме, знаходитись поруч із Господом і навчатися в Нього.
Не буду згадувати гріха
Якось грудневого ранку 1992 року я їхав дорогою на пікапі свого діда, як раптом задні колеса почало заносити. Я не бачив ожеледиці, але добре її відчув. Машину стало кидати з боку в бік: один занос, другий, третій – і ось, я опинився в повітрі, зірвавшись з п’ятиметрового насипу. Пам’ятаю, як подумав: “Це круто, ось тільки вмирати не хочеться”. За мить машина приземлилася на крутий схил і, перекидаючись, покотилася вниз. Я виліз із розбитої кабіни, на щастя, цілком неушкодженим.
Бог чує молитви
Нещодавно овдовіла жінка була на межі розпачу. Щоб отримати необхідні для життя кошти за страховим полісом, вона мала надати інформацію про аварію, яка забрала життя її чоловіка. Поліцейський, з яким вона розмовляла, пообіцяв допомогти і дав візитну картку, але вона її загубила. Що робити? Вдова почала молитися, просячи Бога про допомогу. За кілька днів, прийшовши до церкви, вона побачила на підвіконні ту саму картку! Жінка гадки не мала, як вона там опинилася, проте знала, Хто все це влаштував. Святе Письмо каже, що Бог чує наші прохання. “Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань”, – писав апостол Петро (1 Петр. 3:12).
Тримайтеся за Ісуса
На сходовому майданчику офісної будівлі в мене раптом закрутилася голова. З’явилося відчуття, що сходи почали крутитися. Приголомшена, я схопилася за поручні. Серце прискорено билося, ноги підгиналися, а я чіплялася за перила, радіючи їх міцності. Обстеження показало, що в мене анемія. Хоча причина не була серйозною, і запаморочення незабаром пройшло, я ніколи не забуду, якою слабкою і безпорадною я відчула себе того дня.
Щасливі черевики
Занадто пізно Том почув зловіще клацання під своїм солдатським черевиком. Інстинктивно він відскочив убік. Але смертоносний пристрій, захований у землі, не здетонував. Згодом команда саперів виявила на цьому місці сорок кілограмів вибухівки. Том носив черевики, поки вони не розвалилися. “Мої щасливі боти”, – називав він їх.
Любов через молитву
Багато років Джон створював у церкві проблеми. Він був запальним, вимогливим і часто грубіянив. Постійно скаржився, що його погано “обслуговують”, а керівництво та добровільні помічники не справляються зі своїми обов’язками. Чесно кажучи, любити його було не просто.
Остаточна перемога
Під час Другої світової війни на полях битв у Європі солдатам, щоб вони менше сумували за домом, прямо в розташування частин повітрям доставляли похідні фортепіано. Музичні інструменти містили лише десять відсотків від звичайної кількості металу і були оброблені спеціальним водостійким клеєм та засобом від комах. Піаніно були дешевими, але міцними і забезпечували багатогодинне дозвілля для солдатів, які збиралися навколо них і співали улюблені пісні про домівку.
Голос пастуха
У дитинстві я жив на ранчо в штаті Теннессі і безперервно проводив дні зі своїм найкращим другом. Ми гуляли лісом, каталися на поні, ходили на арену для родео і дивилися, як ковбої справляються з кіньми. Але варто мені було почути свист тата – чистий, ясний звук, що пробивався крізь вітер і будь-який інший шум, – як я одразу ж кидав усі заняття і прямував додому. Сьогодні, через багато років, я легко впізнав би цей свист.
Повна руїна
“Пташенята завтра полетять!” – з радістю сказала моя дружина Карі. Вона з натхненням стежила за сімейством волове очко, яке звило гніздо в підвісному кошику в нас на ґанку. Щодня вона фотографувала підростаючих малюків та маму, яка приносила їм їжу.