Назустріч небезпеці
У 1892 році хворий на холеру мешканець Гамбурга випадково заніс інфекцію через річку Ельба до міської системи водопостачання. Через це протягом кількох тижнів померло 10 тисяч жителів міста. За вісім років до того німецький мікробіолог Роберт Кох зробив відкриття: холера передається через воду. Відкриття Коха підштовхнуло чиновників великих європейських міст інвестувати в системи фільтрації для захисту води. Натомість влада Гамбурга нічого не зробила. Посилаючись на великі витрати та сумнівні наукові дані, вони ігнорували чіткі попередження, у той час як їхнє місто наближалося до катастрофи.
Христос – справжнє Світло
“Іди до світла!” – порадив мій чоловік, коли ми недільного дня намагалися знайти вихід з великої лікарні. Ми відвідували друга, і коли вийшли з ліфта, то не змогли нікого знайти, хто міг би вказати нам шлях до вхідних дверей і до яскравого сонячного світла Колорадо. Блукаючи напівтемними коридорами, ми нарешті зустріли чоловіка, який побачив нашу розгубленість. “Ці коридори виглядають однаково, – сказав він. – Однак вихід там”. За його вказівками ми знайшли вхідні двері, які дійсно вели до яскравого сонячного світла.
В саду
Моєму батьку подобалося бути на природі, він любив кемпінг, рибалку і колекціонування мінералів. А ще любив працювати на подвір’ї та в саду. Все це вимагало багато зусиль! Він годинами обрізав, сапав, садив насіння або квіти, виривав бур’яни, косив газон, поливав двір і сад. Однак результати були того варті: доглянутий газон, смачні помідори і красиві троянди. Щороку він обрізав троянди близько до землі, і щороку вони відростали знову, наповнюючи все навкруги своїми пахощами і красою.
Перший у списку
Задзвонив будильник, і я вистрибнув із ліжка наче на бігову доріжку. Відвезти дітей до школи. Готово. Дістатися до роботи. Готово. Я прямо на ходу складав план дій, у якому особисті та професійні завдання лавиноподібно котилися одне за одним:
Усе, що маєте, для Христа
Ви коли-небудь чули про Зал слави швейної промисловості? Він заснований у 2001 році в пам’ять про людей, які зробили “значний внесок у швейну індустрію через унікальні та інноваційні внески в розробку продукції”. У залі серед інших увічнено ім’я Марти Пуллен, яка порівнюється з жінкою з Книги приповістей 31. “Джерелом своєї сили та натхнення вона завжди визнавала Бога”, – сказано в пам’ятному записі.
Якір надії
Я показала фотографію людей, які спали під шматками картону в тьмяному провулку. “Що їм потрібно?” – запитала я в учнів недільної школи. “Їжа”, – відповів хтось. “Гроші”, – відповів інший. “Безпечне місце”, – задумливо промовив хлопчик. Потім одна дівчинка сказала: “Надія”.
Хто я?
Кізомбо сидів і дивився на вогнище, розмірковуючи над важливими питаннями. “Чого я досяг?” – запитував він себе. Відповідь прийшла надто швидко: “Нічого особливого”. Він повернувся на батьківщину, служив у школі, яку заснував його батько в тропічному лісі, і намагався написати дивовижну історію про свого батька, який пережив дві громадянські війни. “Втім, хто я такий, щоб все це зробити?”
Божі неочікувані шляхи
Пастор, мружачись, вдивлявся в текст своєї проповіді. У нього була короткозорість, тому він підносив рукописні сторінки мало не до самого носа. Мова його була невиразна та монотонна. Проте Божий Дух діяв через слово Джонатана Едвардса, запалюючи вогонь Великого пробудження, що приводив до віри в Христа тисячі людей.
Неможливий дар
Я була в захваті, коли знайшла ідеальний подарунок на день народження моєї свекрухи: браслет містив навіть камінь, що відповідав місяцю її народження! Знайти ідеальний подарунок для когось – це завжди величезне задоволення. Але що робити, якщо подарунок, якого потребує людина, не можна купити. Багато хто з нас хотів би подарувати комусь душевний спокій, відпочинок або навіть терпіння. Якби ж то все те можна було купити, загорнути в красивий папір та обв’язати стрічкою!
Надія на Господа
Якось зимового ранку, відкривши жалюзі, я побачила щільну пелену туману – явище вкрай рідкісне в нашій місцевості. Синоптики назвали його “морозним туманом” і пообіцяли, що він триватиме не більше години. “Неможливо, – сказала я чоловікові, – тут витягнутої руки не видно!” Проте не минуло й години, як туман розвіявся і на синьому небі яскраво засяяло сонце.
Знати і любити
У проникливій статті “Чи знає вас мій син?” спортивний журналіст Джонатан Тьяркс написав про свою боротьбу з раком і просив, щоб інші люди піклувались про його дружину і маленького сина. Тридцятичотирирічний автор написав цю статтю за шість місяців до своєї смерті. Його батько також помер у молодому віці. Тьяркс, щирий християнин, у статті поділився уривками зі Святого Письма, в яких мовиться про опіку над удовами та сиротами (Вих. 22:22; Іс. 1:17; Як. 1:27). Звертаючись до своїх друзів, він писав: “Коли я побачу вас на небі, то запитаю лише про одне: «Чи були ви добрі до мого сина та моєї дружини?.. Чи знає вас мій син?»”
Відкрий очі мого серця
У 2001 році недоношений хлопчик на ім’я Крістофер Даффлі здивував лікарів тим, що вижив. У п’ятимісячному віці він потрапив до системи патронатного виховання, а потім його всиновила родина його тітки. Вчителька помітила, що чотирирічний Крістофер, хоч і сліпий та з діагнозом аутизм, мав ідеальний слух. Через шість років Крістофер вийшов на сцену в церкві і заспівав “Відкрий очі мого серця”. Відео зібрало мільйони переглядів у інтернеті. У 2020 році Крістофер поділився своїми цілями служіння в якості захисника прав людей з інвалідністю. Він продовжує доводити, що можливості безмежні, якщо очі його серця відкриті для Божого плану.
Надія для скривджених
“Більшість людей носять шрами, які інші не бачать і не розуміють”. Ці проникливі слова належать Андрелтону Сіммонсу, гравцю вищої бейсбольної ліги, який відмовився від участі в завершальній грі сезону 2020 року через проблеми з психічним здоров’ям. Розмірковуючи над своїм рішенням, Сіммонс відчув, що повинен поділитися своєю історією, аби надихнути інших людей, які стикаються з подібними проблемами, і нагадати про необхідність проявляти співчуття.
Неспішна благодать
Ви чули про термін “повільна мода”? Він відображає рух, спрямований на протистояння “швидкій моді” – індустрії, в якій домінує дешевий і недовговічний одяг. У швидкій моді одяг виходить з моди майже так само швидко, як і з’являється в магазинах; деякі бренди щороку утилізують велику кількість своєї продукції.
Мудрість, яка нам потрібна
У своїй монументальній книзі “Пандемія. Моторошна історія іспанського грипу” Джон Баррі розповідає про епідемію грипу 1918 року. Він показує, що для представників охорони здоров’я ця загроза не була несподіваною: вони заздалегідь очікували масового спалаху. Спеціалісти боялися, що Перша світова війна з сотнями тисяч солдатів, які сиділи в окопах і перетинали кордони, призведе до появи нових вірусів. Але цих знань було недостатньо, щоб зупинити спустошення. Можновладці, б’ючи в барабани війни, вдалися до насильства. За оцінками епідеміологів, від грипу померло п’ятдесят мільйонів людей, і це не враховуючи приблизно двадцяти мільйонів загиблих у кривавій війні.