Зараз і потім
Нещодавно я був присутнім на шкільному випускному, під час якого ведучий спонукав юнаків та дівчат, які очікували на свої дипломи, замислитися. Він сказав, що у їхньому житті настав час, коли кожний їх питатиме: “Що далі?” Яку професію вони далі здобуватимуть? Куди вони далі підуть вчитися або працювати? Однак потім ведучий сказав, що важливіше питання полягає в тому, що вони роблять зараз.
Чергова невдача
У минулому, коли я ще проповідував, вранці в неділю я нерідко почував себе незручно. Протягом минулого тижня я був не кращим чоловіком та батьком. Мені здавалося, що перш ніж Бог використає мене, я повинен досягти певного рівня праведності. Тому я подумки обіцяв сьогодні виголосити проповідь, а наступного тижня вести себе краще.
Бог розуміє
Після нещодавнього переїзду родини Мейбл її семирічний син Райян хвилювався, готуючись до літнього табору в новій школі. Мейбл підбадьорювала його. Втім одного ранку нехарактерна для Райяна дратівливість здавалася надмірною. Мейбл співчутливо запитала: “Що тебе непокоїть, синку?”
Звіщайте!
“Ось цей чоловік! Ось він!” – сказала Бріттані своїй співробітниці в ресторані. Вона мала на увазі Мелвіна, який першим заговорив до неї у її скрутних обставинах. Доглядаючи за церковним газоном, він відчув спонуку Святого Духа звернутися до жінки, яка здавалася повією. На його запрошення завітати до церкви вона відповіла: “Ви знаєте, чим я займаюся? Мене там ніхто не захоче бачити”. Але коли Мелвін розповів їй про любов Господа Ісуса Христа і запевнив у Його здатності змінити її життя, вона розплакалася. Тепер, декілька тижнів по тому, Бріттані працювала в новому середовищі, будучи живим свідоцтвом здатності Ісуса змінювати життя.
Ірраціональні страхи
У цьому немає жодної логіки, однак після смерті своїх батьків я боялася, що вони про мене забудуть. Звичайно, їх більше не було на землі, однак саме це сповнювало мене цілковитою непевністю. Я була молодою незаміжньою дівчиною і не розуміла, як без них далі жити. Відчуваючи себе по-справжньому одинокою і самотньою, я зверталася до Бога.
Галерея, яка шепоче
У високому куполі Собору Святого Павла в Лондоні міститься “Галерея, яка шепоче” , до якої можна дістатися 259 сходами. Там ви можете пошепки сказати слово, і вас почують у будь-якому місці круглої галереї, навіть на протилежному боці прірви шириною понад тридцять метрів. Інженери пояснюють цей феномен сферичною формою купола і низькою інтенсивністю звукових хвиль при шепоті.
Страждаючи разом
У 2013 році помер сімдесятирічний Джеймс МакКоннелл, ветеран Королівської морської піхоти Великобританії. У МакКоннелла не було родини, і співробітники будинку для літніх людей побоювалися, що на його похорон ніхто не прийде. Особа, яка мала звершувати поховальну службу, написала у Facebook : “Трагічно, якщо звичайна людина має залишити цей світ, і немає нікого, хто б його оплакав. Але цей чоловік незвичайний, він – член сім’ї... Якщо ви можете прибути на похорон, аби вшанувати колишнього побратима по зброї, тоді, будь ласка, постарайтеся бути тут”. На похорон прибули двісті морських піхотинців!
Раб слухає
Якби радіоприймач був увімкнений, вони б дізналися, що “Титанік” тоне. Сіріл Еванс, радист на іншому кораблі, намагався сповістити Джеку Філліпсу, радисту на “Титаніку” , про появу айсбергів. Однак Філліпс був зайнятий передачею повідомлень від пасажирів і грубо наказав Евансу замовкнути. Отже, Еванс неохоче вимкнув свій радіоприймач і пішов спати. Через десять хвилин “Титанік” зіштовхнувся з айсбергом. Їхній сигнал біди залишився без відповіді, бо ніхто не слухав.
Самоперевірка
Нещодавно я прочитав купу листів періоду Другої світової війни, які мій батько писав моїй матері. Він був у Північній Африці, а вона – у Західній Віргінії. Тато, другий лейтенант армії США, мав завдання переглядати листи солдатів з метою недопущення, аби конфіденційна інформація потрапила до ворогів. Забавно було побачити на його листах дружині печатку з написом “Перевірено другим лейтенантом Джоном Бреноном”. Він повинен був перевіряти навіть власні листи!
Найбільша хвиля
Людям подобається утворювати “хвилю”. На спортивних змаганнях і концертах в усьому світі “хвиля” починається з декількох людей, які встають і піднімають руки. За мить ці рухи повторюють ті, хто сидять поруч із ними. Метою цього дійства є створення єдиного плавного руху, який тягнеться через увесь стадіон. Коли цей рух досягає кінця, ті, хто його почав, усміхаються, радіють і починають нову “хвилю”.
Бог – наш Рятівник
Рятівниця попливла на байдарці у відкрите море, щоб допомогти наляканим плавцям, які брали участь у змаганні з триатлону. “Не хапайтеся за середину човна!” – сказала вона їм, знаючи, що через це її човен може перекинутися. Натомість вона скерувала стомлених плавців до носа човна. Там вони могли узятися за петлю, дозволяючи жінці їх врятувати.
Порятуйте нужденного
Що б ви обрали – гірськолижний відпочинок у Швейцарії чи порятунок дітей від небезпеки у Празі? Звичайний чоловік, якого звали Ніколас Вінтон, вибрав останнє. У 1938 році назрівала війна між Чехословаччиною та Німеччиною. Відвідавши табори біженців у Празі, де євреї жили в жахливих умовах, Ніколас відчув внутрішній поклик розробити план допомоги. Він зібрав гроші, аби ще до початку Другої світової війни безпечно перевезти з Праги до Великої Британії сотні дітей, про яких би потурбувались у британських родинах.
Духовне водіння
Я не пам’ятаю всіх подробиць стосовно мого навчання в автошколі. Однак мені чомусь добре запам’ятався акронім, який ми вивчали.
Дивовижна нагорода
Вчителька Донелан завжди любила читати і одного дня це захоплення по-справжньому окупилося. Вона планувала подорож і переглядала свій довгий страховий поліс, як раптом на сторінці 7 виявила інформацію про дивовижну нагороду. Проводячи конкурс “Корисно читати” , компанія дарувала 10 000 доларів першій людині, яка дочитає до цього пункту договору. Компанія також пожертвувала декілька тисяч доларів школам району, де жила Донелан, з метою підвищення грамотності дітей. Донелан каже: “Я завжди була занудою, яка читає контракти. І здивувалася більше всіх!”
Як я тут опинився?
Тіффані прокинулася у цілковитій пітьмі літака канадської авіакомпанії. Пристебнута ременем безпеки, вона безтурботно спала весь час, поки пасажири виходили і літак паркувався в ангарі. “Чому ніхто її не розбудив? Як вона тут опинилася?” Струснувши головою, вона намагалася пригадати, що сталося.