У пошуках скарбів
Сховані скарби. Цей вислів звучить наче з якоїсь дитячої книжки. Але дивак-мільйонер Форест Фенн стверджує, що десь у Скелястих Горах заховав скриньку із золотом та ювелірними виробами на загальну суму в 2 мільйони доларів. Чимало людей вирушили на їх пошуки. Чотири чоловіки навіть загинули, намагаючись знайти ці сховані скарби.
Не порівнюйте
“Одного разу я викладу в Facebook все, а не тільки гарне !” Слова моєї подруги Сью, мимохідь сказані чоловікові за обідом, змусили мене не тільки розсміятися, але також і задуматися. Соціальні мережі можуть бути корисними: допомагають роками підтримувати контакти з іншими й молитися за друзів, що знаходяться далеко від нас. Але якщо втратити пильність, то вони можуть створювати нереалістичний погляд на життя. Якщо в Facebook поміщати лише “приємні речі”, може здатися, що інші живуть без проблем – і тоді нам прикро, що в нас не все гаразд.
Велика новина!
Газетна стаття була короткою, але зворушливою. Після проходження християнських занять з укріплення сімейних стосунків група ув’язнених отримала рідкісний дозвіл на зустріч зі своїми сім’ями у відкритому режимі. Деякі не бачилися з дітьми багато років. Замість того щоб спілкуватися через скляну перегородку, вони могли обіймати своїх коханих. Люди не стримували сліз, коли стосунки між членами сімей відновлювались і починали зцілюватись рани.
З вуст дітей
Побачивши, як десятирічна Віола використовує гілку в якості “мікрофона”, копіюючи проповідника, Мішель вирішила надати їй можливість сказати слово під час євангелізації в одному селі. Віола погодилась. Мішель, місіонерка у Південному Судані, писала потім: “...Маленька, нікому не потрібна дівчинка, тепер стояла перед юрбою з владою доньки Царя над царями, могутньо звіщаючи реальність Божого Царства. Половина натовпу вийшла вперед, щоб прийняти в своє серце Ісуса Христа” (Мішель Перрі, “Любов має обличчя” ).
Хибна інформація
Під час нещодавньої поїздки до Нью-Йорка ми з дружиною вирішили, незважаючи на сніжний вечір, замовити таксі й відвідати кубинський ресторан за 5 кілометрів від готелю. Коли я продивлявся інформацію про послуги таксі, в мене аж перехопило подих від ціни за таку коротку поїздку, – 1547 доларів. Оговтавшись від шоку, я побачив, що помилково вказав не адресу готелю, а свою домашню. А це – сотні кілометрів!
Атмосфера“Фіки”
Місцева кав’ярня неподалік від мого дому називається “Фіка” . Це шведське слово означає “перерву з кавою та тістечком в компанії рідних, друзів або співробітників”. Я не шведка, але атмосфера “Фіки” нагадує той момент в житті Ісуса Христа, який мені подобається найбільше: Його практика відпочивати з друзями за ламанням та споживанням хліба.
Тихе благоговіння
Моє життя часто нагадує шалені перегони. Я спішу від однієї роботи до іншої; відповідаю на телефонні дзвінки і викреслюю “зроблене” з мого, здається, безкінечного списку справ. Якось у неділю, виснажена, я просто впала в гамак, що стоїть на нашому подвір’ї. Мій телефон був у будинку – там знаходився чоловік з дітьми. Я планувала полежати буквально хвилинку-дві, але в нічим не стривоженій тиші я почала помічати речі, що налаштовували мене не поспішати звідти. Я прислухалась до того, як тихо поскрипує мій гамак, як дзижчить зовсім поруч бджола на лаванді. Махаючи крилами, пролетіла пташка. У голубому небі повільно пливли хмари.
Наша роль у Божій історії
Одного разу Ернеста Хемінгуея запитали, чи міг би він скласти зворушливе оповідання лише з п’яти слів. У відповідь він написав наступне: “Оголошення: продаються дитячі черевички – неношені”. Це коротке оповідання надихає нас самим додати пропущені деталі. Чи йдеться про багату дитину, якій непотрібні черевички? Або, можливо, йдеться про трагічну втрату, і хтось потребує Божої любові та втіхи?
Він тримає нас за руку
У неділю в церкві маленька дівчинка повільно пробиралася сходами вниз з таким милим, незалежним і хоробрим виглядом. Ця дитина, якій на вигляд було не більше двох років, долала сходинку за сходинкою, рухаючись до нижнього поверху. Дістатись до цього місця було її місією, і вона з нею впоралась. Я усміхався, дивлячись на сміливість маленької дівчинки. Дитина не боялася, бо знала, що око турботливої матері постійно пильнує її, і вона у будь-яку мить може з любов’ю протягнути руку допомоги. Це була чудова ілюстрація готовності Бога завжди допомогти Своїм дітям, що долають тернистий життєвий шлях.
Жива жертва
Моя двоюрідна бабуся мала дуже цікаву роботу: займалася рекламою і постійно подорожувала між Чикаго та Нью-Йорком. Але згодом вона вирішила відмовитися від кар’єри через любов до своїх батьків, які жили в Міннесоті і потребували опіки. Обидва її брати трагічно загинули ще молодими, і вона залишилась єдиною дитиною у сім’ї. Для неї турбота про своїх батьків була проявом віри.
Надішли це в листі
Як і всі чотирирічні діти, Рубі любила бігати, стрибати, співати. Але потім стала скаржитися на біль в колінах. Лікарі зробили аналізи, результати яких шокували: рак, четверта стадія; нейробластома. Це було велике нещастя. Рубі швидко забрали до лікарні.
“Забудь” і рухайся далі
Згадую мудру пораду, яку дав мені один друг, що працював на радіо. На початку своєї кар’єри він не знав, як правильно реагувати на критику та похвалу, але відчував, що Бог спонукає його зрештою відкласти те й інше. Який урок він тоді засвоїв? Похвалу приймай, а з критики візьми яку-небудь користь. А потім відклади їх і смиренно рухайся далі в Божій благодаті та силі.
Молитва і духовне зростання
Коли у дружини мого друга Давида виявили хворобу Альцгеймера, небажані життєві зміни озлобили його. Він був змушений достроково піти на пенсію. Чим більше прогресувала хвороба, тим більшої турботи потребувала його дружина.
Підбадьорююча атмосфера
Я щодня відчуваю підбадьорення, тому що відвідую фітнес-центр неподалік від мого дому. Там мене оточують люди, які також намагаються поліпшити своє здоров’я і свій фізичний стан. Вивішені плакати нагадують, щоб ми не судили один одного, бо тут завжди вітаються слова та дії, які спрямовані на підтримку зусиль інших, що дбають про свою фізичну форму.
Проявлення доброти
“Естера, тобі подарунок від нашої подруги Хелен!” – сказала мама, повернувшись з роботи додому. В дитинстві ми жили дуже скромно, тому отримання посилки поштою було для нас наче друге Різдво. Завдяки цій чудовій жінці, я відчула, що Бог мене любить, пам’ятає і цінує.