Від ганьби до слави
Ось і знову прийшов час, коли родини збираються разом відсвяткувати різдвяні свята. Але деякі з нас бояться зустрічі з тими занепокоєними родичами, які розпитують: чому ми ще неодружені або чому у нас і досі немає дітей.
Дзеркала й слухачі
Коли я виходив зі свого готелю в Кампалі, столиці Уганди, господиня, що прийшла відвести мене на семінар, подивилась на мене з посмішкою. “Що смішного?” – запитав я. Жінка розсміялась і відповіла питанням на питання: “Ви сьогодні причісувались?” Тепер прийшла моя черга сміятись – адже я дійсно забув причесати своє волосся. Як сталося, що я не звернув увагу на те, що побачив у дзеркалі?
Чудова мозаїка
Коли я сиділа на подвір’ї Церкви Відвідання, що знаходиться в Ейн-Карем (Ізраїль), мене вразила краса 67 мозаїк, що на різних мовах цитують уривок з Євангелії від Луки 1:46-55. Уривок, традиційно відомий як Магніфікат, є радісною реакцією Марії на звістку, що вона стане матір’ю Месії.
Небесна пісня любові
У 1936 році співак Біллі Хілл випустив свій популярний хіт “Слава любові”. Не проминуло багато часу, як вся країна почала співати цю пісню. А через 50 років поет та пісняр Пітер Сетера склав навіть більш романтичну пісню з такою ж назвою. В ній він зображує двох закоханих, що живуть завжди разом, все більше пізнаючи один одного – і все роблять заради слави любові.
Ялинка “надії на дитину”
Прикрасивши різдвяну ялинку мерехтливими гірляндами, я прив’язала на гілках рожеві та голубі банти. Вже чотири роки ми з чоловіком чекали можливості усиновити новонароджену дитину – особливо на Різдво! Щоранку я ставала на коліна й молилась, нагадуючи собі про Божу вірність. Але 21 грудня ми отримали повідомлення: дитини на Різдво не буде. Вкрай розчарована я роздумувала: “Чи справді Бог вірний? Чи я щось робила не так?”
Ніяких секретів
Колега зізнався мені, що він не вдоволений сам собою. Я слухав сповідь про його життя, сповнене “комфорту й самозакоханості”, і що це життя не приносить йому задоволення. “Ось в чому вся проблема, – сказав він. – Я намагався бути хорошою людиною, але з цього нічого не вийшло. Я не можу робити те, що хочу, а те, чого не хочу, чомусь продовжую робити”. “В чому секрет, що в тебе все інакше?” – запитав він цілком щиро. “В чому секрет? Жодного секрету, – відповів я. – Як і ти, я неспроможний жити згідно з Божими стандартами. Ось чому ми потребуємо Ісуса Христа”.
В очікуванні Месії
Майстер здавався занадто молодим, щоб вирішити нашу проблему: не заводилась машина. “Він же ще дитина”, – прошепотів мій чоловік. Його скептичне ставлення до молодого механіка чимось нагадало мені ремства мешканців Назарету до особистості Ісуса Христа.
“Господні”
Неважко помітити, що в наші дні стало дуже популярним робити татуювання на тілі. Деякі роблять тату такі маленькі, що вони майже непомітні. Інші ж – особливо спортсмени та актори, хоча також і звичайні люди – покривають свої тіла різнокольоровими малюнками та словами. Здається, що ця мода, на якій у 2014 році заробили 3 мільярди доларів і ще 66 мільйонів за видалення тату, залишиться ще надовго.
Незмінна любов
“Я люблю тебе!” – крикнув мені татко, коли я грюкнула дверима машини й попрямувала до школи. Я навчалася у шостому класі, і кожного ранку все відбувалося за схожим сценарієм. Татко підвозив мене до школи, казав: “Гарного тобі дня! Я люблю тебе!” А я у відповідь бурмотіла: “Бувай”. Ні, я не була сердита на нього і не ігнорувала його. Просто була дуже заклопотана власними справами, і його слова пролітали мимо вух. Тим не менш, любов батька до мене залишалась незмінною.
Рідна домівка
Нещодавно від раку померла наша добра приятелька Патсі, що продавала житлові будинки. Коли ми згадували її життя, моя дружина Сью пригадала, як колись дуже давно завдяки їй до Ісуса Христа навернулась одна людина, що потім стала нашим хорошим другом.
Невидима Божа рука
Мого друга ще маленьким хлопчиком усиновила в Гані одна місіонерська пара зі Сполучених Штатів. Коли вони повернулися до США, він поступив до коледжу, але через фінансові проблеми змушений був кинути навчання. Пізніше він пішов на військову службу за контрактом, завдяки чому зміг зрештою заплатити за коледж і, крім того, об’їхав цілий світ. В цьому всьому Бог звершував Свою працю, готуючи його до особливої місії. Сьогодні він є християнським автором та редактором і служить віруючим багатьох країн.
Самотнє Різдво
Найбільш самотнє у моєму житті Різдво я зустрів в хаті мого дідуся поблизу міста Сакогу в північній Гані. Мені було лише 15 років, а мої батьки та брати були за тисячу кілометрів від мене. У попередні роки, коли я був із ними та своїми друзями в селі, Різдво завжди було великою подією, що надовго запам’ятовувалась. Але це Різдво було тихим і самотнім. Різдвяним ранком, лежачи на своєму килимку на підлозі, я згадав місцеву пісню: “Рік скінчився, і прийшло Різдво; Син Божий народився – мир і радість всім це принесло”. Сповнений смутку, я співав цю пісню знову й знову.
Рука допомоги
Моїм дітям подобається кататися на ковзанах. Для цього ми робили їм ковзанку на задій частині двору. Холодні зими в штаті Айдахо сприяли цьому. Спочатку було дуже важко вмовити їх стати в ковзанах на лід – вони знали, що таке біль від падіння. Щоразу, коли вони посковзалися, ми з чоловіком хапали їх, піднімали на ноги, допомагаючи втримати рівновагу.
Важливе питання на Різдво
Ще задовго до того, як на календарі з’являється грудень, у нашому містечку вже відчувається наближення Різдва. Медпункт, наприклад, прикрашає на своїй території дерева та кущі великою кількістю різнокольорових гірлянд, які вночі створюють неймовірної краси картину. А один бізнес- офіс прикрашає свою будівлю таким чином, що вона нагадує гігантського розміру різдвяний дарунок. Куди не поглянеш, всюди можна побачити символіку Різдва.
Дякуємо, що Ти такий
Доглядаючи за своєю хворою матір’ю в онкологічному центрі, я познайомилася з Лорі, іншою доглядальницею, що жила зі своїм чоловіком Френком в тому ж коридорі, що і я. Ми могли розмовляти, сміятися, плакати й молитися разом. Живучи поруч, часто виливали одна одній душу і молились. Ми з радістю підтримували одна одну, доглядаючи дорогих нам людей.