Божий супровід
Моїм першим трудовим досвідом у студентські роки була робота в магазині жіночого одягу, в якому жінки-охоронці, одягнені як звичайні покупці, слідкували за жінками, які викликали підозру, що вони можуть щось украсти. Певні люди викликали недовіру у власників магазину, а на тих, хто не сприймався за потенційну загрозу, ніхто не звертав жодної уваги. За мною самою в інших магазинах іноді слідкували. Я й досі розпізнаю цю тактику дій. Цікавий досвід.
Коли співає весь світ
У 1970-х роках пісня з одного рекламного ролика надихнула ціле покоління. Пісню “Реальна річ”, взяту за основу для рекламної кампанії Coca Cola, зрештою, переспівала британська група, і вона одразу злетіла на вершини музичних чартів у всьому світі. Однак багато людей ніколи не забудуть оригінальну телевізійну версію, коли цю пісню співала група молодих людей, стоячи на вершині пагорба за межами Риму. Яким би дивним не було це відео, образи бджіл та фруктових дерев перекликаються з бажанням автора пісні навчити світ щиро і з любов’ю співати цю радісну пісню.
Ключі
У своїй книзі “Стан людини” Томас Кітінг розповідає про те, як учитель, загубивши ключі від дому, починає шукати їх у траві. Побачивши це, учні приєдналися до пошуків, втім безуспішно. Зрештою, “один з найрозумніших учнів” запитав: “Учителю, чи є у вас хоч якісь думки про те, де б ви могли загубити ключі?” Учитель відповів: “Звичайно. Я загубив їх у будинку”. Тоді учні з подивом вигукнули: “Чому ж ми їх шукаємо тут?” “А хіба незрозуміло? Тут більше світла!”
Бог у саду
Багато років тому Джоні Мітчелл написала пісню “Вудсток”, у якій говориться, що людство потрапило в пастку, уклавши угоду з дияволом. Спонукаючи слухачів прагнути до простого і мирного існування, вона співала про повернення до “саду”. Мітчелл говорила від імені покоління, яке прагнуло розуміти мету та значення життя.
Подорожуючи без тягаря
Чоловік на ім’я Джеймс розпочав пригодницьку вело-подорож довжиною у дві тисячі кілометрів від Сіетла, штат Вашингтон, до Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Мій друг зустрів відважного велосипедиста біля скель Біг Сура, на відстані півтори тисячі кілометрів від початкової точки подорожі. Дізнавшись, що хтось нещодавно поцупив у Джеймса речі для кемпінгу, мій друг запропонував йому свою ковдру та свій светр, однак Джеймс відмовився. Він сказав, що, по-перше, прямує на південь, де тепліше, а по-друге, йому час починати скидати баласт. Чим ближче він до кінця подорожі, тим більше втомлюється, тому потрібно знижувати вагу вантажу.
Бог знає
Подружжя, яке розглядало велику абстрактну картину, помітило під нею відкриті банки з фарбами та пензлі. Припустивши, що то була незакінчена робота, до якої кожен міг долучитися, вони додали до картини декілька мазків і пішли. Однак художник навмисно залишив фарби та пензлі, як частину готової експозиції. Переглянувши записи з відеокамер, представники галереї зрозуміли, що трапилось непорозуміння, і не оштрафували це подружжя.
Покликані зростати
Асцидії – це дивні створіння. Тримаючись за каміння та мушлі, вони нагадують пластикові трубки, що гойдаються під дією течії. Харчуючись поживними речовинами, які отримують з води, вони ведуть пасивний спосіб життя.
Жити, як зцілений
В Індії дві сестри народилися сліпими. Їхній батько тяжко працював, однак ніколи не зміг би оплатити операцію, яка б надала їм зір. Одного разу до їхнього регіону з короткостроковою медичною місією прибула група лікарів. На ранок після операції дівчата радісно усміхалися, поки медсестра знімала пов’язки з їхніх очей. Одна з них вигукнула: “Мамо, я можу бачити! Я бачу!”
Бог бачить вас
Ранкові години можуть бути болісними для моєї подруги Альми, матері двох дітей. Вона каже: “Коли навкруги тихо, мене охоплює хвилювання. Виконуючи ранкові домашні справи, я починаю думати про наші фінансові питання, про здоров’я та навчання дітей”.
Яка знахідка!
У 2021 році Дженніфер під час занять дайвінгом побачила на дні річки маленьку зелену пляшку. За її словами, вона підняла “знахідку, яка трапляється раз у житті”. У пляшці було послання, написане молодим чоловіком на свій вісімнадцятий день народження в 1926 році! Записка також містила прохання, аби той, хто знайде це послання, повернув знахідку йому. Через мережу Facebook Дженніфер знайшла одного з членів родини цього чоловіка. І хоч автор послання помер ще в 1995 році, його колись схована записка принесла радість Дженніфер і родині цього чоловіка.
Смиренний перекус
Пакет із чіпсами був маленький, втім урок, який отримала американська місіонерка, був великий. Перебуваючи в Домініканській Республіці, вона якось ввечері прибула на церковну зустріч і відкрила пакет із чіпсами. Раптом жінка, яку місіонерка ледве знала, дістала з її пакета декілька чіпсів. Інші також приєдналися до неї.
Непрохані гості
Кайл та Еллісон провели чудово медовий місяць в екзотичній країні. Однак, повертаючись додому, вони виявили на нозі в Кайла дивний сверблячий висип. Подружжя звернулося до інфекціоніста, який повідомив, що маленькі паразити проникли в ногу через пухирці, які виникли через носіння нових сланців. Те, що починалося відпусткою мрії, закінчилось важкою битвою з непроханими “гостями”.
Подорожуючі милості
Ви можете розпочати свою подорож з південного заходу США, із міста Чому, штат Арізона. Якщо їхати через центр країни, ви опинитесь у Непевності, штат Техас. Рухаючись у північно-східному напрямку, ви зупинитесь перепочити в Похмурості, штат Теннессі. Зрештою, ви досягнете пункту призначення – Паніки, штат Пенсільванія. Все це справжні міста на території Америки, однак малоймовірно, що ви обрали б такий маршрут.
Марно без любові
Діставши з коробки деталі столу, виготовленого спеціально під замовлення, і розклавши їх перед собою, я помітила, що чогось бракувало. Чудова поверхня столу, інші частини – все було на місці, крім однієї з ніжок. Без усіх ніжок я не зможу зібрати стіл, і від нього не буде жодної користі.
Уся родина
Одягнувши смугастий комбінезон, Джеймс пройшов через спекотний тюремний спортзал і ввійшов у переносний басейн, у якому його охрестив тюремний капелан. Однак Джеймс відчув ще більшу радість, коли дізнався, що його дочка Бріттані, яка також була ув’язнена, прийняла хрещення того ж дня… і в тій самій воді! Від усвідомлення того, що сталося, почуттями переповнився навіть тюремний персонал. “У кожного на очі наверталися сльози”, – сказав капелан. Бріттані та її батько прагнули Божого прощення, і Бог дарував їм обом нове життя.