Тікайте від гріха
Цього літа я двічі постраждав від отруйного плюща. Це сталося, коли я намагався прибрати небажані рослини з нашого подвір’я. І обидва рази я бачив поряд з собою цього трилистого ворога. Мені здавалося, що я можу наблизитися до нього без шкоди для себе. Однак невдовзі я усвідомлював, що помилявся. Замість того, щоб наближатися до свого маленького зеленого ворога, я мав бігти від нього!
Друг Божих друзів
Коли під час першого знайомства дві людини виявляють, що в них є спільний друг, між ними відбувається щось особливо душевне. Дуже запам’ятовується, якщо гостинний господар вітає гостя наступною фразою: “Дуже радий з вами познайомитися. Будь-який друг Сема або Саманти є й моїм другом також”.
Боже забезпечення
Трирічний Бадді і його мати щотижня ходили до церкви допомагати розвантажувати з церковного автомобіля продукти, призначені для служіння допомоги. Коли Бадді почув, що цей автомобіль зламався, то сказав: “О, ні! Як же тепер вони будуть служити?” Мати пояснила, що церква збиратиме кошти для купівлі нового автомобіля. Бадді усміхнувся. “У мене є гроші”, – промовив він і вийшов з кімнати. Невдовзі хлопець повернувся з пластиковою банкою повною монет. Там виявилось трохи більше 38 доларів. Хоча в нього було небагато грошей, Бог об’єднав його жертовне приношення з пожертвами інших людей, аби церква могла придбати новий рефрижератор і продовжувати служіння громаді.
Ідучи поруч з іншими
У 2020 році Біллі, люблячий і вірний пес, став зіркою інтернету. Його господар Рассел зламав щиколотку і ходив з допомогою милиць. Невдовзі пес також почав кульгати, ідучи з господарем. Схвильований Рассел відвів Біллі до ветеринара, але той сказав, що з собакою все добре! Коли пес був сам, він бігав, як і раніше. Це означає, що, ідучи з господарем, пес лише вдавав, що кульгає. Ось що значить по-справжньому перейнятися болем іншого!
Темні миті, глибокі молитви
“То була темна мить”. Ці чотири слова передають внутрішнє страждання відомої особистості під час пандемії COVID-19. Пристосування до нових реалій було для неї викликом, і у своєму замішанні вона намагалася впоратися з думками про самогубство. Вийти з цієї низхідної спіралі допомогло відверте спілкування з турботливою подругою.
Послання хреста
Чжан, за його словами, зростав “без Бога, без релігії, без нічого”. Прагнучи демократії і свободи для свого народу, він у 1989 році допомагав проводити мирні протести студентів. Однак урядові сили подавили ці протести, що призвело до загибелі сотень людей. Через свою участь у заходах Чжан потрапив у державний перелік найбільш розшукуваних осіб. Після нетривалого ув’язнення він втік у віддалене село, де познайомився з похилою жінкою, яка займалася фермерством. Вона розповіла йому про християнство. У жінки була рукописна копія Євангелії від Івана, однак вона не вміла читати, тому просила Чжана їй читати. При цьому жінка йому пояснювала значення прочитаного, і через один рік він повірив у Христа.
Рішучі заходи
У нас вдома на стіні роками висів декоративний церемоніальний лук і колчан. Я унаслідував його від батька, який придбав цей сувенір, коли ще був місіонером у Гані.
Достаток задовольняє потребу
У шкільних кафетеріях, як і у великих закладах, часто готують більше їжі, ніж її споживають. Співробітникам складно передбачити точну потребу, і їжу, яка залишається, просто викидають. Втім багато учнів не мають достатньо їжі вдома і лишаються голодними на вихідні. Рішення цієї проблеми віднайшли в одному американському шкільному окрузі в партнерстві з місцевою неприбутковою організацією. Їжу, яка лишилася, пакують і віддають учням, аби вони її з’їли вдома. Отже, вирішується одразу дві проблеми: надлишок їжі в кафетеріях і нестача їжі вдома в учнів.
Бог воює за нас
Мати з Колорадо довела, що вона ні перед чим не зупиниться, аби захистити свою дитину. Її п’ятирічний син грався на вулиці, як раптом вона почула його крик. Мати вибігла на вулицю і з жахом побачила, що в її сина з’явилася неочікувана “приятелька” – пума. Голова її сина вже перебувала в щелепах великої кішки. Мати зібрала всі свої сили і кинулася на звіра, аби відкрити його щелепи і врятувати свого сина. Цей героїчний вчинок матері нагадує про Божу любов і про Божий захист Своїх дітей.
Надійна любов
Чому я не можу перестати про це думати? Мене переповнювали смуток, провина, гнів і замішання.
Більше не сироти
Гай Брайант, нежонатий і бездітний чоловік, працював у нью-йоркській службі дитячої соціальної допомоги. Він щоденно стикався з величезною потребою в прийомних батьках. За одне десятиліття через його опіку пройшло більше п’ятдесяти дітей. Одного разу він опікував аж дев’ятьох дітей. Брайант пояснив: “Кожного разу знаходилася дитина, яка потребувала місця, де б вона могла перебувати. Якщо у вашому домі і серці є місце, ви просто візьмете її до себе. І вам не треба довго над цим думати”. Прийомні діти, які вже стали дорослими і почали жити власним життям, досі мають ключі від будинку Брайанта і часто приходять до нього на недільний обід. Брайант до багатьох виявив батьківську любов.
Як ви?
Чарла помирала, і вона про це знала. Жінка лежала на лікарняному ліжку, як раптом у її палату ввійшов лікар з групою молодих інтернів. Упродовж наступних декількох хвилин лікар, не звертаючи уваги на хвору, описував інтернам її стан. Нарешті він повернувся до неї і запитав: “Як ви?” Чарла трішки усміхнулася і щиро розповіла групі про надію і мир в Ісусі Христі.
Посаджені в Бозі
“Окрилює вітер бузок…” Таким вступним рядком у поемі “Травень” поетеса Сара Тісдейл змальовує, як поривчастий вітер розкачує бузкові кущі. Однак Тісдейл оплакує втрачену любов, і її поема невдовзі стає сумною.
Нова ДНК в Ісусі
Через чотири роки після рятівної пересадки кісткового мозку Кріс зробив аналіз крові. Кістковий мозок донора надав усе необхідне, аби Кріс вилікувався, втім це також призвело до несподіванки: кров Кріса містила не його ДНК, а ДНК донора. Метою трансплантації була заміна хворої крові на здорову донорську кров. Втім навіть на зразках щік, губ і язика Кріса виявили ДНК донора. Він наче став іншою людиною, хоч і з власними спогадами, зовнішнім виглядом та деякими власними зразками ДНК.
Інвестуючи в інших
Коли корпорація запропонувала тисячу бонусних миль авіаперельотів за кожні 10 покупок одного з їхніх продуктів, один чоловік виявив, що найдешевшою була чашка шоколадного пудингу. Витративши 3000 доларів, він придбав понад 12 тисяч таких чашок і отримав золотий статус та пожиттєво бонуси на авіаперельоти для себе та своєї родини. Пожертвувавши пудинги на доброчинність, він отримав податкові пільги в розмірі 800 доларів. Геніально!