Божі сліди
“Я знаю, де живе Бог”, – сказав моїй дружині Кері наш чотирирічний онук. “І де?” – з цікавістю запитала вона. “Він живе в лісі біля нашого дому”, – відповів малюк.
Непохитна віра
Коли в їхнього первістка діагностували аутизм, Діана Кім та її чоловік зі смутком дивилися на подальше життя постійної турботи про свою дитину з когнітивними порушеннями. У книзі “ Непохитна віра ” вона визнає, наскільки складно їм було змінити свої мрії та очікування стосовно майбутнього їхнього улюбленого сина. Втім крізь цей болісний процес вони зрозуміли, що Бог може допомогти їм впоратися з гнівом, сумнівами та страхами. Наразі їхній син вже досяг повнолітнього віку, і тепер Діана використовує набутий досвід для підбадьорення батьків, чиї діти мають особливі потреби. Вона говорить іншим про Божі незмінні обітниці, про Його безмежну силу і люблячу вірність. Також Діана каже, що ми маємо право на смуток, якщо наші мрії та очікування зазнали краху.
Спадок прийняття
У книзі “ Руйнуючи стіни ” Глен Керайн згадує, як після вбивства в 1968 році доктора Мартіна Лютера Кінга, лідера руху за громадянські права, він забрався на дах студентського гуртожитку в Чикаго. “У великій будівлі почулося відлуння пострілу, і невдовзі на даху переді мною відкрилося майже панорамне, втім жахливе видовище… Як так сталося, що менш ніж за два роки після переїзду з кукурудзяного поля Вісконсіну я опинився в зоні бойових дій у центральній частині Чикаго?” Через свою любов до Ісуса і до людей іншого походження Глен залишився жити в західній частині Чикаго, і до самої смерті в 2011 році він керував служінням, яке було пов’язане із забезпеченням їжею, одягом, притулком та наданням іншої допомоги нужденним.
Не настільки вже й дивовижний чарівник країни Оз
У казці “ Дивовижний чарівник країни Оз ” дівчинка Дороті, опудало Страшило, Бляшаний Лісоруб і Лякливий Лев повертаються до Чарівника з мітлою Лихої Відьми Заходу. За це він обіцяв їм виконати чотири бажання: повернути Дороті додому, дати розум опудалу Страшилу, серце – Бляшаному Лісорубу і сміливість – Лякливому Леву. Однак тепер він каже їм прийти завтра.
Могутні
Сейбі народилася на 23-му тижні вагітності і важила лише 260 грамів. Лікарі сумнівалися, що вона виживе, тому сказали батькам, що в них є лише година, щоб побути з дочкою. Однак Сейбі не здавалася. На рожевій картці біля її ліжка було написано: “Крихітна, проте сильна”. Після п’яти місяців, проведених в лікарні, Сейбі дивом стала здоровим немовлям вагою у два кілограми і триста грамів. Вона отримала звання найкрихітнішої у світі дитини, яка вижила.
Усі дороги?
“Не виїжджай на шосе!” Таке повідомлення від дочки я отримав, коли повертався з роботи. Дорога, що вела додому, перетворилася на суцільний затор. Я спробував знайти альтернативні маршрути, втім марно. Отже, зрозумівши, що дістатися додому зможу тільки пізніше, я поїхав у протилежному напрямку на спортивний захід, у якому брала участь моя внучка.
Співчутливий Бог
Холодної зимової ночі хтось жбурнув великий камінь у вікно спальні єврейської дитини. У вікні виднілися зірка Давида і свічник, розміщені там з нагоди Хануки, єврейського свята вогнів. У відповідь на цей прояв ненависті тисячі жителів міста Біллінгс у штаті Монтана, багато з яких є віруючими в Ісуса, вивісили на своїх вікнах зображення свічників, підтримавши таким чином своїх сусідів-євреїв.
Про що ви співаєте?
Більшість американців мало що знали про Олександра Гамільтона. Однак у 2015 році Лін-Мануель Міранда написав свій успішний мюзикл “ Гамільтон ”. Тепер школярі напам’ять знають цю історію. Вони співають фрагменти з мюзиклу один одному в автобусах і на перервах. Гамільтон – їхній улюблений батько-засновник США.
Розриваючи порочне коло
На сьомий день народження Девіда батько вперше його вдарив, бо той ненароком розбив вікно. “Він мене штовхав і вдарив, – розповідав Девід. – Пізніше батько вибачився. Він був затятим алкоголіком, і тепер я роблю все можливе, аби розірвати це порочне коло”.
Зведіть свої очі
Насунули низькі хмари, затьмаривши горизонт та обмеживши видимість усього до декількох сотень метрів. Здавалося, що час просто тягнувся, і це впливало на мій настрій. Однак опівдні хмари почали розходитися, і я побачив гору Пайкс Пік, символ нашого міста, який оточений з обох боків гірською грядою. На моєму обличчі засяяла усмішка. Я подумав, що на духовний стан може впливати навіть те, наскільки далеко ми бачимо. Також я згадав слова псалмоспівця: “Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога” (Пс. 120:1). Іноді нам просто треба подивитися трохи вище!
Паперові корони
Після святкової вечері в моєму домі кожен із присутніх відкрив святкові подарунки з цукерками та іграшками. Однак у подарунках було ще дещо – паперові корони для кожного з нас. Звичайно, ми їх наділи і з усмішками дивилися один на одного. У ту мить ми були царями і царицями, хоча нашим царством була лише вітальня із залишками їжі на столі.
Викопуйте!
Коли в стосунках між братом Ребекки і його дружиною виникли проблеми, Ребекка почала наполегливо молитися за їхнє примирення. Однак вони розлучилися. За згодою брата вже колишня дружина забрала дітей зі штату, і Ребекка більше ніколи не бачила дорогих її серцю племінниць. Роками пізніше Ребекка сказала: “Я намагалася самостійно впоратися зі смутком і дозволила йому пустити в моєму серці коріння гіркоти, яка почала розповсюджуватися на родину і друзів”.
Бог невидимих
“Іноді я почуваюся, наче невидимка, а так хочеться, щоб Бог мене використав”.
Звук сурми
Сигнал відбою – це проста мелодія, яку солдат Збройних сил США грає на трубі в кінці дня і під час поховань. Я була здивована, прочитавши неофіційний текст пісні і виявивши в ній неодноразове повторення фрази: “Бог поруч”. Перед настанням ночі або під час скорботи за близькою людиною пісня надає солдатам чудове запевнення, що Бог знаходиться поруч.
Глибина любові
Трирічний Ділан Маккой щойно навчився плавати, як раптом через прогнивше фанерне покриття він упав у 13-ти метровий кам’яний колодязь на подвір’ї дідуся. Ділан зумів протриматися на воді глибиною в три метри, поки його батько спустився до нього на порятунок. Рятувальники принесли канати, щоб підняти хлопчика, однак батько настільки хвилювався за сина, що вже сам спустився до нього по слизькому камінню.