Колючка
Колючка вп’ялася у мій вказівний палець так, що пішла кров. Я скрикнув від болю і зі стоном, інстинктивно, відсмикнув руку. Але я мав очікувати на це. Спроби обрізати колючий кущ без садових рукавиць – це найшвидший спосіб поранитись.
Молитва й дерево
Я поважаю свою тітку Гледіс за її безстрашний дух, навіть якщо цей дух змушує мене інколи турбуватися. Джерелом мого неспокою стають повідомлення, які вона мені присилає. Наприклад: “Вчора я спиляла горіхове дерево”.
Жахливе й прекрасне
Страх може паралізувати. У нас є причини боятися того, що заподіяли нам в минулому, і що можуть заподіяти нам тепер. Тож, інколи ми не можемо зрушити з місця. Я просто не зможу цього зробити. Я недостатньо розумний, сильний і сміливий, щоб знову впоратися з таким болем.
Довірся спочатку
“Не відпускай мене, татку!”
Запитай худобу
Наші внуки захоплено розглядали врятованого білоголового орлана. Їм навіть дозволили торкнутися його. Волонтер із зоопарку розповів нам дещо про цього птаха, що сидів у нього на руці. Хоча розмах його крил сягав двох метрів, але вага, завдяки порожнистим кісткам, не перевищувала чотирьох кілограмів.
Він поніс наші тягарі
Трапляється, що рахунки за комунальні послуги несподівано нас дивують. Але Кіран Хілі з Північної Кароліни якось отримав такий рахунок за воду, що міг спричинити інфаркт. У повідомленні було написано, що він заборгував 100 мільйонів доларів! Впевнений, що він аж ніяк не міг за місяць спожити таку кількість води, Кіран, жартуючи, запитав, чи не дозволять йому виплатити таку суму частинами.
В Його руках
Погода викликала занепокоєння. На смартфон прийшло попередження про можливі паводки. Незвичайно велику кількість машин було припарковано в моєму районі: з’їжджалися батьки, щоб забрати дітей на останній зупинці шкільного автобуса. Коли автобус прибув, уже почався дощ. Саме тоді я побачив жінку, що вийшла з машини, дістала з багажника парасольку і попрямувала до маленької дівчинки. Вона потурбувалась, щоб мала була надійно захищена від дощу, аж доки вони дійдуть до машини. То була дуже зворушлива картина материнської турботи, що нагадала мені про піклування нашого Небесного Отця.
Історії про Ісуса
В дитинстві я любила ходити до маленької місцевої бібліотеки. Одного разу я подивилась на полиці з книжками для молоді й подумала, що могла б усі перечитати. Але у своєму ентузіазмі я не врахувала один важливий факт: кількість книг постійно поповнювалась. І хоч я докладала величезних зусиль, книжок було занадто багато.
Спів перед розстрілом
Двоє чоловіків, звинувачених у торгівлі наркотиками, десять років провели в камері смертників. У в’язниці вони почули про Божу любов, яку Він явив до них в Ісусі Христі, і їхнє життя цілком змінилося. Коли настав час їм іти на розстріл, вони зустріли смерть молитвою “Отче наш” і співом гімну “О, благодать”. Завдяки своїй вірі в Бога й силі Святого Духа, в’язні були спроможні зустріти смерть з неймовірною мужністю.
Невимовні зідхання
На урочистій церемонії, присвяченій презентації перекладу Біблії на місцевий африканський діалект, перший примірник книги вручили вождю племені. Висловлюючи вдячність, він підняв Біблію над головою і вигукнув: “Тепер ми знаємо, що Бог розуміє нашу мову! Ми можемо читати Святе Письмо рідною мовою”.
Отець, що співає
До того, як у нас із дружиною з’явилися діти, ніхто не казав нам про важливість співу для малюків. Щовечора ми з дружиною по черзі заколихували наших дітлахів з молитвою, щоб вони скоріше заснули. Я витратив сотні годин, відчайдушно наспівуючи колискові з надією прискорити процес. Але коли я так щоночі присипляв своїх дітей, стало відбуватись дещо дивне: мої узи любові й радість батьківства збільшились у такій мірі, що я навіть і не мріяв.
Тепла привітність
Нещодавно на вихідних ми з дружиною поїхали до одного відомого спортивного комплексу. Ворота були широко відкриті. Здавалося, що нас тут раді бачити. Ми із задоволенням ходили по території, милуючись доглянутими спортивними майданчиками. Коли вже збиралися залишити цю територію, до нас підійшов один чоловік і прохолодно сказав, що стороннім особам сюди вхід заборонено. Нам стало дуже прикро.
Сяйво
Є така англійська колискова: “Світіть, зіроньки, світіть”. Слова цієї пісні, що спочатку була віршем Джейн Тейлор, відображають чудо Божого Всесвіту, в якому зірки висять “над світом дуже високо”. У пізніших строфах, що рідко публікуються, зірка зображена як провідник: “Коли твоє яскраве мерехтіння освітлює у темряві всім подорожнім шлях”.
Досконаліші, ніж раніше
Розповідають, що одного разу шотландські рибаки, які цілий день ловили лосося, ввечері зібралися у заїжджому дворі. Один із них, показуючи руками розмір спійманої рибини, збив рукою келих зі столу, і той розбився об стіну, залишивши на штукатурці велику пляму. Чоловік вибачився перед господарем і запропонував відшкодувати збитки. Але раптом якийсь чоловік, що сидів поруч, сказав: “Не хвилюйтесь”. Підвівшись, він дістав зі своєї сумки необхідне приладдя й почав малювати навколо потворної плями. Поступово перед усіма почала вимальовуватися голова величного оленя. Тією людиною був сер Едвін Генрі Ландсир, відомий шотландський художник.
Мужність
Тереза Прекерова була ще підлітком, коли нацисти захопили її рідну Польщу на початку Другої світової війни. Розпочинався Голокост. Зникали її сусіди-євреї, яких заарештовували нацисти. Тому Тереза з іншими поляками, ризикуючи життям, почала рятувати євреїв з Варшавського гетто. Тереза стала однією з перших істориків, які описували війну та Голокост. Її мужнє протистояння цьому нашестю зла стало причиною появи її ймення у списку “Праведників народів світу”, що знаходиться у меморіалі Голокосту “Яд ва- Шем” в Єрусалимі.