Рідна домівка
“Чому маємо залишати нашу домівку й кудись переїжджати?” – запитав мій син. Важко пояснити, що таке справжня домівка, особливо п’ятирічному хлопчику. Ми залишали “просто дім”, а не свою домівку. Адже домівка – то, в першу чергу, місце, де живуть ті, хто тебе люблять, і куди ти з радістю повертаєшся після тривалої подорожі або напруженого робочого дня.
Крізь хрест
На робочому столі мого колеги Тома стоїть скляний хрест розміром 20 на 30 сантиметрів. Це подарунок від його друга Філа, хто, як і Том, переніс рак. На ньому – побажання на все дивитися “крізь хрест”. Цей сувенір постійно нагадує Тому про Божу любов.
Що є вашою пристрастю?
На віконці одного касира у моєму банку висить фотографія “Шелбі Кобри” – кабріолета високого класу, виготовленого автомобільною компанією “Форд” .
Це занадто важко!
“Це занадто важко!” – скаржився пригнічений учень. На сторінці із завданнями він бачив лише дрібний шрифт, важкі концепції та невблаганні терміни виконання. Він потребував допомоги вчителя. Можливо, подібні почуття виникають у нас, коли ми читаємо Нагірну проповідь Ісуса. “Любіть ворогів своїх” (Мт. 5:44). Гнів – це такий же злочин, як і вбивство (Мт. 5:22). Хтивість рівнозначна перелюбству (Мт. 5:28). І навіть якщо ми наважимося припустити, що спроможні жити згідно з цими стандартами, потім наштовхуємося на приголомшливе: “Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!” (Мт. 5:48).
Поручитель непотрібен
Якщо людина не має позитивної кредитної історії, але бажає взяти позику для придбання будинку чи машини, то банки бояться брати на себе фінансовий ризик. В таких випадках замало однієї обіцянки сумлінно виплачувати борг. Потенційний позичальник зазвичай змушений шукати когось, хто має позитивну кредитну історію і погодився б поставити свій підпис на договорі. Це означає: той, хто поручився, гарантує вчасну й цілковиту виплату позики.
Найкращий дарунок
Коли я вже пакувала речі, збираючись додому в Лондон, мама несподівано підійшла до мене з подарунком. То був перстень, який вже довгий час викликав у мене неабияке захоплення. “О… навіщо, мамо?” – здивувалась я. І мама відповіла: “Я подумала, нехай моя донька насолоджується цим перснем вже тепер. Навіщо чекати, поки я помру? Він все одно мені вже не пасує”. Я зі вдячною усмішкою прийняла перший “шматочок спадщини”, який приніс мені чимало радості.
Приховуючи свій біль
Мене запросили в одну помісну церкву виступити. Я говорила про те, як виливати перед Богом біль свого серця й приймати зцілення, яке Він бажає дати. В кінці служіння пастор став у центрі проходу, подивився пильно в очі членів церкви і сказав: “Як ваш пастор, я маю привілей протягом тижня чути ваші сумні історії і бачити ваш смуток. А потім під час недільних богослужінь я бачу, як ви намагаєтеся приховати свій біль”.
Він знає все
Чи знав Бог, що відбувалося зі мною, коли я повертався вночі до свого селища після подорожі за сто миль? У мене була висока температура і страшенно боліла голова. “Господи, я знаю, що Ти зі мною, – молився я, – але моя голова просто розколюється!”
Якір надії серед тривог
Чи є у вас проблема з неспокоєм? У мене є. Я змагаюсь зі стурбованістю майже щодня. Мене непокоять важливі речі. Непокоять і дрібні. Інколи мені здається, що мене непокоїть буквально все. Одного разу, коли був ще підлітком, я навіть телефонував з дому в поліцію, коли мої батьки десь затрималися на чотири години.
Гостинність чужинців до чужинців
Коли ми з чоловіком переїхали до Сіетла, щоб жити ближче до його сестри, то не знали, де будемо мешкати. Одна помісна церква допомогла нам знайти житло, в якому було багато кімнат. Ми жили в одній спальні, а решту здавали іноземним студентам. Протягом наступних трьох років ми були чужинцями, що приймали до себе жити інших чужинців. Ми ділили будинок та їжу зі студентами з усього світу. А ще кожної п’ятниці ми проводили з ними біблійні заняття.
Творець морських глибин
“Коли знаходишся у морській глибині, кожна істота, що потрапляє до твоїх рук, належить до якогось нового виду”, – сказав морський біолог Уорд Еппелтанс. Лише протягом одного року вчені виявили майже півтори тисячі нових видів істот. Нам невідома навіть половина тих видів, що мешкають в глибинах океану.
Заспокойся, душе моя!
Уявіть собі матір, що схилилася з любов’ю над своєю дитиною; вона прикладає вказівний палець до своїх губ і ніжно каже: “Тсс. Заспокойся”. Така поза і такі прості слова означають, що вона намагається втішити стривоженого малюка, який відчуває дискомфорт, смуток і біль. Подібні сцени є універсальними та позачасовими. Кожен із нас колись був або тим, хто дарував іншим таку любов, або тим, хто її приймав. Саме такий образ виникає в моїй уяві, коли я читаю Псалом 131.
Дарів багато – мета одна
Кукурудза, яку ще називають маїсом, є головним продуктом харчування у Мексиці. Тут ви можете побачити жовті, коричневі, червоні, чорні качани – і навіть прегарні “у цяточку”. Але люди в містах зазвичай не їдять кукурудзу з цяточками. Власник ресторану і дослідник Амадо Рамідо вважає, що хоча однотонні кольори є ознакою якості, крапчаста кукурудза має чудовий смак і з неї можна приготувати дуже смачні мексиканські коржі.
Визнання глибокої залежності
Мама Лори хворіла на рак. Якось вранці Лора молилася за неї разом зі своєю подругою, яка протягом багатьох років мала інвалідність через церебральний параліч. Вона молилася так: “Господи, Ти все робиш для мене. Будь ласка, роби все й для Лориної мами”.
Прихована краса
Нам довелося умовляти своїх дітей, що варто скористатися маскою, трубкою та ластами, щоб зазирнути у підводний світ Карибського моря біля берега острова Тобаго. Але коли вони зробили це, то були у захваті від побаченого: “Там тисячі самих різноманітних рибок! Це так прекрасно! Ми ніколи не бачили стільки кольорових рибок!”