Поки що до побачення
Прощаючись зі своєю внучкою Алісою, ми слідуємо вже звичній схемі: обхвачуємо одна одну руками і протягом двадцяти секунд показово плачемо й схлипуємо. Потім робимо крок назад і недбало кидаємо одна одній: “Бувай!” Розвертаємося і йдемо. Незважаючи на цю маленьку “прощальну виставу”, ми завжди впевнені, що незабаром побачимося.
Як маленькі діти
Маленька дівчинка радісно й граціозно хиталась під музику хваління. Вона була єдиною дитиною в ряду, але це не заважало їй махати й вертіти ручками в такт пісні. Її мама лише посміхалась і не намагалась зупинити.
Трава або благодать
Одного разу мій друг Арчі приїхав з відпустки й побачив, що його сусід побудував дерев’яний паркан, який “заліз” на його територію аж на півтора метра. Протягом кількох тижнів Арчі намагався якось домовитись із сусідом, щоб прибрати той паркан. Він пропонував допомогу й навіть хотів розділити витрати, але все марно. Звісно, Арчі міг звернутися зі скаргою до цивільної влади, але вирішив цього разу не воювати з сусідом, а краще явити йому в якійсь мірі Божу ласку.
Радість Божої присутності
“Що я накоїв?” Я сподівався, що то будуть найкращі роки мого життя. Натомість на мене чекав період найбільшої самотності. Відразу після закінчення коледжу я отримав “справжню” роботу, але за сотні кілометрів від свого рідного міста. Тому мій оптимізм та натхнення швидко щезли. Я жив у маленькій квартирі без меблів. Я не знав міста. Не знав нікого. Так, робота була цікава, але самотність мене просто вбивала .
Дорогоцінні в очах Бога
Його звали Девід, але люди прозвали його “вуличним скрипалем”. Це був кошлатий вже немолодий чоловік, якого постійно можна було бачити у найбільш багатолюдних місцях нашого міста. Він грав перехожим на скрипці, демонструючи незвичну техніку. Деякі за цю чудову музику клали один долар у відкритий футляр, що стояв поруч на тротуарі. Девід зазвичай посміхався, вдячно кивав головою і продовжував грати.
Телефонні зони
Однією з переваг користування мобільними телефонами є фактично необмежений зв’язок з іншими. Ось чому досить багато людей розмовляють по телефону й переписуються навіть під час керування машиною, що часто призводить до жахливих аварій. З метою уникнення таких трагедій у багатьох країнах світу відволікання за кермом визнається порушенням закону. На дорогах США можна часто побачити знаки, що нагадують водіям про спеціальні телефонні зони, де вони можуть з’їхати з дороги і без будь-якого ризику поговорити або написати SMS-повідомлення.
Ніколи не зламаємося
Як уродженка Каліфорнії, я полюбляю все тепле, сонячне і уникаю всього холодного, зимного. Але залюбки розглядаю гарні фотографії, на яких зображений сніг. Тому не змогла втримати посмішки, коли моя подруга зі штату Іллінойс прислала мені зимовий знімок молодого деревця біля її вікна. Але почуття захвату швидко змінилося сумом, коли побачила, як гілочки деревця схиляються під важкою бахромою іскристих бурульок.
Знайшлося загублене
Коли ми з дружиною дізналися, що її мама загубилася в супермаркеті, то по-справжньому запанікували. Вона мала проблеми з пам’яттю, тому ніхто не уявляв, що вона може вчинити далі. Найгірші можливі сценарії проносились у наших думках. “Боже, допоможи нам її знайти”, – пошепки молилися ми.
Свобода від страху
Наші тіла реагують на почуття страху. Коли у вас смокче під ложечкою, пульс частішає і перехоплює подих, це сигналізує про відчуття тривоги. Ми так створені, що тіло попереджає нас про небезпеку через ці неприємні симптоми.
Мужня щедрість
Коли моєму сину Хав’єру було шість років, до мене в гості прийшла подруга зі своїм малюком. Хав’єру захотілося подарувати йому кілька іграшок. Мене зворушувала така щедрість синочка, аж поки він не запропонував своєму маленькому другу одну колекційну іграшку, яку мій чоловік довго шукав у різних магазинах. Розуміючи коштовність подарунка, моя подруга спробувала ввічливо відмовитись, але Хав’єр сунув іграшку в руки її сина, кажучи: “Мій татко дарує мені багато іграшок, щоб я міг ділитись з іншими”.
Надійний фундамент
Протягом багатьох років люди в нашому місті будували й купували домівки, які розташовані в районі з великим ризиком зсувів. Деякі знали про таку нестабільність землі, а іншим нічого про це не казали. “Сорок років геологи попереджали про це, були напрацьовані міські нормативи безпечного містобудівного проектування”, − звіщає газета “Колорадо Спрінгс”, але все це ігнорувалось або нікому не роз’яснювалось. Видовище з вікон багатьох цих будинків було чудовим, але земля під ними загрожувала великими нещастями.
Правильне місце для квітіння
“Бур’ян – то все, що росте на небажаному для тебе місці”, – сказав мені батько, вручаючи сапу. Мені дуже хотілося зберегти самотнє стебло кукурудзи, що вирішило оселитися серед гороху, але татко, який виріс на фермі, наказав мені видалити його. Воно не принесло б ніякої користі – просто придушувало б горох, забираючи у нього поживні речовини.
Милість вища за суд
Коли мої діточки посперечались, а потім прийшли до мене поскаржитись один на одного, то я кожного окремо відвела в сторону, щоб вислухати його версію конфлікту. Винні були обидва, тому в кінці наших бесід я запитала кожного з них, як, на його думку, треба поступити “по справедливості” з братом. Обидва наполягали на швидкому покаранні, але натомість отримали те покарання, якого бажали для іншого. Кожен відразу ж починав лементувати, що його карають несправедливо. Те, що кожен вважав справедливим по відношенні до іншого, тепер здавалося несправедливим стосовно нього самого.
Пристебніться!
“Старший пілот включив сигнал «пристебніться», який означає, що ми опинилися в зоні турбулентності. Будь ласка, негайно поверніться на свої місця й пристебніть ремні безпеки”, – таке попередження озвучують стюардеси, коли літак починає трясти, тому що без цього засобу безпеки пасажир має ризик травмуватися.
Павуки та Божа присутність
Павуки. Не знаю жодної дитини, якій би вони подобались – принаймні в їхній кімнаті, коли вони лягають спати. Одного вечора моя донька, йдучи до ліжка, начебто побачила павука. “Тату!!! Павук!!!” – відразу заволала вона. Та незважаючи на всю свою рішучість, я не міг знайти цього восьминогого непроханого гостя. Я намагався заспокоїти її, що ніякого павука немає, але все це було даремно. Вона погодилася лягти у своє ліжко лише тоді, коли я пообіцяв, що стоятиму біля неї і стерегтиму її.