Подалі від спокус
В телесеріалі 1960-х років “Шоу Енді Гріффіта” один чоловік каже Енді, що той повинен дати можливість своєму сину Опі самостійно вирішувати, як йому жити. Втім Енді незгоден: “Не можна дозволяти юнаку самостійно ухвалювати життєво важливі рішення. Він схопиться за першу яскраву річ з блискучими стрічками на ній. Потім він виявить там гачок, але вже буде запізно. Хибні ідеї справляють такий сильний вплив, що юнака буде важко переконати, що існує дещо краще”. Енді каже, що батькам важливо надавати взірець правильної поведінки та “тримати детей подалі від спокуси”.
Жодних втрат
Мій друг Руел відвідав зустріч випускників школи, яка проходила в будинку одного з його однокласників. Особняк на побережжі біля бухти Маніли міг вмістити до двохсот людей, і Руел відчув себе незначущим.
Загублення, знайдення, радість
“Мене називають «володарем перснів». Цього року я вже знайшов 167 загублених перснів”. Під час прогулянки пляжем ми з дружиною Карі поспілкувалися з літнім чоловіком, який ходив з металошукачем. “Іноді на перснях викарбувані імена, – сказав він, – і мені подобається спостерігати за обличчями власників цих прикрас, коли я їх повертаю. Я публікую онлайн інформацію про знахідку і перевіряю, чи зв’яжеться хто-небудь стосовно неї”. Я сказав, що мені також подобається займатися пошуками з металошукачем, втім я нечасто це робив. На прощання чоловік сказав: “Ви ніколи не дізнаєтесь, поки не спробуєте!”
Простягаючи Свою руку
У нещодавньому пості блогер Бонні Грей згадала момент, коли її серце охопив сильний смуток. “У найщасливіший період мого життя… я раптом почала відчувати приступи паніки і депресії”. Грей намагалася віднайти способи, як вгамувати свій біль, втім невдовзі зрозуміла, що самостійно нездатна з цим впоратись. “Я не хотіла, аби хтось поставив під сумнів мою віру; отже, я нікому нічого не говорила і просто молилась, аби моя депресія зникла. Однак Бог хоче зцілити, а не осоромити нас чи допускати, щоб ми ховалися від свого болю”. Грей віднайшла зцілення в Божій присутності; Господь був її якорем посеред бурхливих вод, що намагались її поглинути.
Кавове дихання
Одного ранку я сидів у своєму кріслі. З верхнього поверху до мене спустилась моя найменша дочка і одразу стрибнула мені на коліна. Я по-батьківськи її приголубив і поцілував у голову. Вона була задоволена. Однак потім вона зморщилась і недоброзичливо подивилась на мою чашку з кавою. “Тату, – урочисто оголосила дочка, – я тебе люблю, однак мені не подобається, як ти пахнеш”.
Кохання, мов жар вогню
Поет, художник і друкар Вільям Блейк насолоджувався сорокап’ятирічним шлюбом зі своєю дружиною Катериною. Починаючи з дня весілля і до його смерті в 1827 році, вони завжди працювали разом. Катерина додавала кольорів до ескізів Вільяма. Їхній запал зберігався попри роки бідності та інші труднощі. Блейк продовжував малювати навіть в останні тижні свого життя, після того як погіршилось його здоров’я. Його останнім малюнком було обличчя дружини. Через чотири роки Катерина померла, тримаючи в руці один з олівців свого чоловіка.
А Я вам кажу
“Я знаю, що вони говорять. А я тобі кажу…” В дитинстві я тисячу разів чув цю фразу від своєї матері. Контекстом завжди був тиск з боку ровесників. Вона намагалася навчити мене не йти за натовпом. Я вже давно не хлопчик, однак бажання піти за натовпом ще й досі з’являється. Нинішнім прикладом слугує наступна фраза: “Оточуйте себе лише позитивними людьми”. І тут нам варто поставити питання: “А чи узгоджується це з вченням Ісуса Христа?”
Проблема серця
“Ти це бачиш, брате Тім?” Мій друг, ганський пастор, освітив факелом вирізьблений предмет, що стояв біля землянки. “Це ідол села”, – тихо сказав він. Пастор Сем щовівторка ввечері прибував до цього віддаленого села, аби навчати мешканців Біблії.
Ніколи не пізно
Перебуваючи в маленькому західноафриканському містечку, мій американський пастор вчасно прибув на недільне богослужіння о 10 годині ранку. Втім у церковній залі нікого не було. Він вирішив почекати. Одну годину. Дві. Нарешті, десь о пів на першу дня, до церкви прибув місцевий пастор, а за ним почали надходити хористи та інші мешканці міста, і служіння розпочалося “у повноті часу”, як висловився мій пастор. “Нас вітав Дух, і Бог не запізнився”. Місцева культура відрізнялася від американської культури мого пастора.
Нагодовані
Жахливе вбивство доктора Мартіна Лютера Кінга сталося на піку американського руху за громадянські права в 1960-х роках. Однак минуло лише чотири дні, і його вдова Коретта Скотт Кінг замість нього мужньо очолила мирний марш протесту. Коретта завзято відстоювала справедливість і була відомою активісткою.
Від плачу до хвали
Моніка завзято молилась, аби її син повернувся до Бога. Вона плакала через його нечестивий образ життя і навіть розшукувала його в різних містах, де він вирішував жити. Ситуація здавалась безнадійною. Втім одного дня це сталося: її син пережив зустріч із Богом. І він став одним із найвідоміших теологів церкви. Ми його знаємо як Августина, єпископа Гіппонського.
Новий початок
“Християнська свідомість починається з болісного усвідомлення, що те, що ми вважали істиною, насправді виявилось обманом”, – написав Юджин Петерсон у своїх глибоких роздумах над Псалмом 119. Цей псалом є першою піснею з “пісень прочан” (Пс. 119–133), які паломники співали на шляху до Єрусалима. Як зазначив Петерсон у книзі “Тривала покірність в одному напрямку” , ці псалми також змальовують духовну подорож до Бога.
Натовп
“Люди протистояли наймогутнішим монархам і відмовлялись вклонятися перед ними”, – зауважила філософ і автор Ханна Арендт (1906–1975). “Втім небагато тих, – додала вона, – хто дійсно може протистояти натовпу і без зброї виступити проти заблудлих мас та їхнього безглуздя”. Будучи єврейкою, Арендт особисто бачила це у своїй рідній Німеччині. Страшно бути відкинутим громадою.
Решта нашої історії
Понад шість десятиліть журналіст новин Пол Харві був знайомим голосом на американському радіо. Шість днів на тиждень він промовляв барвистим голосом: “Вам відомі новини, і вже через хвилину ви почуєте решту історії ”. Після короткої реклами він оповідав маловідому історію про дуже відому особистість. До самого кінця тримаючи в таїні ім’я людини або іншу важливу складову, він захоплював слухачів своєю виразною паузою і слоганом: “І тепер ви знаєте… решту історії”.
З лев’ячої пащі
Повіривши в Ісуса, Тахер та його дружина Донья знали, що могли зазнати гоніння у своїй країні. І дійсно, одного дня Тахера з пов’язкою на очах та в наручниках ув’язнили і звинуватили у відступництві. Ще перед судовим засіданням він і Донья вирішили, що не зрікатимуться Ісуса.