Запозичені благословення
Ми схилили голови за обідом, і мій друг Джефф помолився наступним чином: “Отче, дякуємо Тобі, що можемо дихати Твоїм повітрям і споживати Твою їжу”. Джефф щойно втратив роботу, тому його щира довіра Богу і визнання, що усе належить Господу, глибоко зворушили мене. В голові промайнула думка: “А чи я справді усвідомлюю, що навіть найпростіші повсякденні речі в моєму житті є Божими, і Він просто дозволяє мені ними користуватися?”
Найбільший дар
Протягом багатьох років моя подруга Барбара дарувала мені підбадьорюючі листівки та дарунки. Коли ж я повідомила їй, що прийняла Ісуса як свого Спасителя, вона вручила мені найбільший дарунок – мою першу Біблію. “Ти можеш наближатися до Бога й зростати духовно завдяки щоденним зустрічам із Ним через Писання, молитву та послух Йому”, − сказала вона. Я прислухалася до цієї поради, і моє життя докорінно змінилося.
Творець, Ким усе стоїть
Орудуючи лупою та пінцетом, швейцарський годинникар Пилип докладно пояснював мені, як він розбирає, чистить, а потім знову збирає крихітні деталі фірмових механічних годинників. Пилип, вказуючи на хитромудрі частинки, розкривав переді мною важливий компонент годинника: ходову пружину. Цей механізм рухає всі шестерні, що дозволяє годиннику показувати правильний час. Без пружини не зможуть функціонувати годинники навіть найбільш професійного виготовлення.
Яскраве світло
Влітку 2015 року група віруючих із нашої церкви відвідала нетрі Найробі, столиці Кенії. Ми відвідали школу з брудною підлогою, заіржавілими металевими перегородками та дерев’яними лавками. Проте, незважаючи на все це жахливе убозтво, ми побачили одну особливу жінку.
Оточені Богом
Молодій матері було дуже важко в запрудженому людьми аеропорту. Її малюк перебував у стані цілковитої істерики: волав, бився і не хотів сідати у літак. Приголомшена мати – яка, до речі, була на останньому місяці вагітності – не знесла такого напруження і зрештою здалася. Вона в розпачі сіла на підлогу, закрила руками обличчя й почала плакати.
Пам’ять про батька
Коли я згадую свого татка, то найчастіше виникає картина, як він щось прибиває у дворі, порається в садку або працює у своїй заставленій речами майстерні з цікавими інструментами й різними штуковинами. Його руки завжди були чимось зайняті – різною роботою, проектами. Він будував гараж, веранду або шпаківню. Інколи щось кував, робив ювелірні прикраси, різні шедеври-вітражі.
Щось потрапило у вухо
Казковий герой Вінні Пух колись сказав знамениті слова: “Якщо здається, що співбесідник тебе не слухає, будь терплячим. Можливо, йому щось потрапило у вухо”.
Благословення буде
Подруга запросила мене погуляти в парку разом з її онуками. Молодшого потрібно було котити в колясці, і вона поскаржилася, що йде даремно. Трекер на її зап’ясті не рахував кроки, тому що рука лежала на ручці коляски, а не розгойдувалася, як при звичайній ходьбі. Я відповіла, що кроки все одно йдуть на користь здоров’ю. “Так, − усміхнулася вона, − але я хочу отримати золоту зірочку в трекері!”
Співати в Дусі
Під час Уельського пробудження на початку 20 століття біблійний вчитель та автор Кампбелл Морган описував те, що відбувалося на його очах. Він вірив, що присутність Святого Духа породжувала “великі хвилі духовного співу”. Музика викликала в людей бажання молитись, сповідуватись і спонтанно співати. Якщо когось охоплювали надмірні емоції, або якщо хтось занадто довго молився чи говорив недоречності, хтось інший починав тихенько співати і до нього поступово приєднувалися інші. Загальний спів набирав гучності, аж поки не заглушав усі інші звуки.
Сховане за хмарами
У листопаді 2016 року на небі був супер Місяць – рідкісне явище, що трапляється один раз на шістдесят років. Місяць максимально наблизився до землі, тому виглядав надзвичайно яскравим та великим. Але того дня небо затягло хмарами. І хоча я бачила тільки фото цього дива, що його зробили друзі в інших місцях, проте була змушена просто вірити, що величезний Місяць сяє за хмарами, коли здіймала очі вгору.
Тягар несправедливості
Тридцятого січня 2018 року, майже через 38 років після вироку, Мальком Олександр вийшов із в’язниці вільною людиною. Аналіз ДНК підтвердив невинність Олександра, який відстоював її на незліченних судових процесах. Некомпетентний адвокат (якого пізніше позбавили ліцензії), сфабриковані докази, сумнівні слідчі методи – все це призвело до того, що невинна людина провела в неволі майже 40 років. Коли нарешті Олександра звільнили, він проявив дивний стан духу: “Мені не можна ображатися, − сказав він. − На це у мене немає часу”.
Зроблено вручну
Моя бабуся була талановитою швачкою і декілька разів перемагала в змаганнях. Скільки себе пам’ятаю, всі видатні події у моєму житті вона відзначала рукодільними дарунками. На свій випускний я отримала від неї мохеровий светр. На своє весілля – бірюзову клаптикову ковдру. Завжди, коли я брала її рукодільний шедевр, знаходила бирочку з написом: “Пошито вручну спеціально для тебе. Муна”. У кожному слові я відчуваю любов бабусі, а також свідоцтво її віри в моє майбутнє.
Від плачу до поклоніння
Кім почала боротьбу з раком грудей у 2013 році. Через три дні після курсу лікування лікарі діагностували в неї прогресуючу хворобу легень і сказали, що їй залишилося жити не більше 5 років. Протягом першого року Кім дуже тужила. Але на той час, коли я познайомилася з нею у 2015 році, вона вже віддала цю проблему Господу: її обличчя випромінювало радість та мир. І хоча в деякі дні їй буває дуже важко, Бог продовжує перетворювати її великі страждання на чудове свідоцтво про сповнену хвали надію, яка служить великим підбадьоренням для інших.
Віра як спадок
Її ім’я було довгим, а роки життя ще довшими. Мадлен Гаррієт Орр Джексон Уїльямс прожила аж 101 рік, переживши двох своїх чоловіків. Вони обидва були проповідниками. Мадлен була моєю бабусею. Ми разом із братами та сестрами жили в її будинку, поки її другий чоловік не забрав її в інше місце. Але навіть тоді вона жила на відстані 80 км від нас. Наша бабуся співала гімни, цитувала катехізис і грала на піаніно. Вона боялася Бога, і ми отримали її віру як спадок.
Радість у важких обставинах
Коли моя подруга не могла відповісти на телефонний дзвінок, то автовідповідач пропонував залишити голосове повідомлення – і в кінці завжди бажав: “Чудового вам дня!” Розважаючи над цими словами, я подумала, що це не в нашій владі зробити кожний день чудовим. Але якщо уважніше придивитись, то кожний день – вдалий чи невдалий – має щось чудове й духовно корисне.