Безпечне місце
Моє дитинство проминуло на лісистому пагорбі у Західній Вірджинії, в такій собі місцевості, що будила мою та моїх братів уяву. Ми часто розігрували різні сценарії, які знаходили в художніх книгах та фільмах: висіли на гілках немов Тарзан або робили на деревах домівки немов швейцарська сім’я Робінзонів. Однією з найулюбленіших ігор було будування фортець, в яких ми уявляли себе захищеними від нападів. Проминуло багато років, і мої діти теж будували фортеці з ковдр, простирадл та подушок. Вони теж споруджували безпечні місця від уявних ворогів. Здається, в кожній людині вкладене інстинктивне бажання знайти місце, де можна почуватися безпечно і спокійно.
Бог чує
Діана слухала, як люди в групі просили молитися за своїх рідних та друзів, що хворіли або мали інші проблеми. В її сім’ї була людина, що вже багато років страждала від залежності, але Діана промовчала. Їй дуже не хотілося знову бачити здивовані вирази на обличчях людей, знову чути ті питання або поради, що часто звучали, коли вона раніше розповідала про цю молитовну потребу. Тому цього разу вона вирішила, що краще буде нічого не казати. Інші просто не розуміли, як це можливо бути віруючим і щоденно грішити через свою залежність.
Вшановувати Бога подякою
Лікарка не була насупленою, коли повідомляла моєму чоловікові, що у нього виявили рак. З посмішкою вона запропонувала йому щодня дякувати Богу хоча б за три які-небудь речі. Ден погодився. Він знав, що подяка відкриває серця людей і робить їх спроможними знаходити втіху у Божій благодаті. Отже, Ден почав щодня славити Бога: “Дякую, Боже, за міцний сон вночі. Дякую за чисту постіль. За світанок. За сніданок на столі. За посмішку на моїх вустах”.
Господь кожного моменту
Не так давно я працював над будівельним проектом свого сина, що живе за три години їзди від мене. Ця робота зайняла більше днів, ніж я думав. Щоранку я молився, щоб нам закінчити працю до заходу сонця. Але кожного вечора ще залишалась робота на завтра.
Міцний фундамент
Минулого літа ми з чоловіком відвідали Фоллінгвотер – будинок у Пенсільванії, спроектований архітектором Френком Ллойдом Райтом у 1935 році. Я нічого подібного раніше не бачила. Райт прагнув побудувати такий дім, який би органічно вписувався в ландшафт – наче він виріс там, – і архітектор досягнув своєї мети. Він побудував будинок прямо над водоспадом, а сам стиль будівлі відображає форму скелястих виступів неподалік. Наш гід пояснила, що саме забезпечує надійність всієї конструкції: “Вся вертикальна несуча частина покоїться на великих каменях”.
Пригоди на сінокосі
У свої студентські роки я влітку працював на ранчо в Колорадо. Одного вечора я, втомлений і спраглий після довгої денної праці на сінокосі, заїхав трактором у двір господаря. Бажаючи показати свою вправність, я повернув руля різко вліво, натиснув на ліві гальма і розвернув трактор на місці.
Бог поруч
У нас дома на стіні висить текст: “Бог завжди поруч – кличемо ми до Нього чи ні”. Інакше кажучи, Бог завжди присутній серед нас, незалежно від того, визнаємо ми це чи ні.
Тихий свідок
Емі живе в закритій країні, де забороняється проповідь Євангелії. Вона – кваліфікована медсестра і працює у великій лікарні, доглядаючи новонароджених немовлят. Емі настільки сумлінний працівник, що її старанність неможливо не помітити. Тому багато жінок цікавляться її особою. В них виникає бажання поспілкуватися з нею наодинці, і у Емі, таким чином, виникають чудові нагоди відкрито свідчити людям про Спасителя.
Постійний помічник
Будучи паралізованим через травму спини, Марті все таки ж вирішив повернутися до коледжу й отримати диплом. Його мати, Джуді, допомогла йому здійснити цю мрію. Вона сиділа разом із ним на кожній лекції, конспектувала і допомагала в технологічних моментах. Вона навіть тримала його на сцені, коли йому вручали диплом. Завдяки помочі матері, Марті зробив те, що в іншому випадку було б просто неможливим.
Любов матері
Коли Сью була ще маленькою дівчинкою, її батьки розлучилися. Через запеклі тяжби вона зрештою опинилася в дитячому будинку. Старші діти зачіпали її, і вона почувалася дуже самотньою. Мати провідувала її лише раз у місяць, а батька дівчинка практично не бачила. Тільки через багато років мати розповіла Сью, що хоча правила дитбудинку забороняли їй відвідувати її частіше, вона кожного дня стояла за парканом, сподіваючись хоча б мигцем побачити свою доньку. “Інколи я просто хотіла побачити, що ти граєшся у садку і що з тобою все гаразд”.
Те, що маємо
Моя подруга вирішила запросити до себе на свято рідних та друзів. Кожен із гостей намагався частково покрити її витрати на їжу для такої великої кількості людей. Хтось приніс хліб; інші – салат або гарнір. Проте в однієї гості було надзвичайно скрутно з грішми. Хоча вона з великою радістю чекала на таку зустріч з тими, кого любила, вона нічого не могла запропонувати з їжі. Тому в якості дарунку запропонувала свої послуги прибиральниці в хаті господині.
Невидиме служіння
Мені доручили важливий академічний проект, і я дуже нервувала, чи встигну завершити його своєчасно. Коли мені дошкуляли ці неспокійні думки, я отримала три підбадьорюючі записки від своїх подруг, що намагалися підняти мій дух. Кожна з них написала: “Коли я молилася сьогодні, Бог чомусь нагадав мені про тебе”. Мене сповнило смиренне почуття подяки, коли ці три подруги написали мені, навіть не знаючи про мої обставини. Я вірю, що це Бог використав їх як посланців Своєї любові.
Не на тому боці
Коли в Ганському містечку Текіман вода зруйнувала міст, мешканці Нью-Кробо на іншому березі річки Тано опинилися у складному становищі. Це негативно вплинуло і на кількість відвідувачів церкви пастора Самуеля Аппіа в Текімані, тому що багато прихожан жили на іншому березі.
Важкі розмови
Одного разу я змушена була проїхати 80 км для неприємної розмови із співробітником. Я отримала рапорт від іншого робітника, що його колега презентує нашу компанію в непривабливому світлі. Я турбувалась про репутацію нашої компанії, тому хотіла вплинути на його поведінку.
Не припиняй будівництво!
Коли у Симона на роботі появилась можливість зайняти більш відповідальну посаду, він був упевнений, що Сам Бог подарував йому цей шанс. Помолившись і порадившись з іншими, він зрештою вирішив взятися за цю справу. Все, здавалося, сприяло цьому – навіть бос підтримував його рішення. Але деякі колеги були проти його підвищення і чинили саботаж. Тоді у Симона з’явилися сумніви: чи варто продовжувати цю справу?