На один день ближче до Різдва
“Не можу повірити, що Різдво скінчилося”, – розчаровано промовила моя донька. Я розумію її почуття. Після Різдва може охоплювати відчуття пригніченості. Подарунки розпаковані. Ялинку і гірлянди треба прибирати. Попереду очікує несвятковий січень, і багатьох це пригнічує. Раптом здається, що до наступного Різдва треба чекати цілу вічність.
Краща за золото
У період золотої лихоманки в США Едвард Джексон разом з іншими золотошукачами направився в Каліфорнію. Запис у його щоденнику за 20 травня 1849 року містить скарги на виснажливу подорож, позначену хворобами і смертями. “О, не лишай мене тут, – писав він, – дозволь мені померти вдома”. Ще один золотошукач на ім’я Джон Волкер написав: “Це найбільш ризикована лотерея, яку тільки можна уявити… Нікому не раджу випробовувати долю”.
Лев, Агнець, Спаситель!
Два кам’яні леви оберігають вхід до Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Витесані з мармуру, вони гордовито стоять тут від дня відкриття бібліотеки в 1911 році. Спочатку їх назвали Лео Ленокс і Лео Астор, на честь засновників бібліотеки. Однак за часів Великої депресії мер Нью-Йорка Фьорелло Ла Гуардія перейменував їх на Стійкість і Терпіння – чесноти, які, на думку мера, мали виявляти жителі Нью-Йорка в ті непрості роки. Левів так називають і донині.
Велика мудрість і тисяча очей
Святий Іван Золотоустий сказав: “Пастор потребує великої мудрості і тисячі очей, щоб досліджувати стан душі з усіх сторін”. Ці слова він сказав у контексті обговорення складності належної духовної опіки над іншими людьми. Оскільки нікого неможливо примусити до зцілення, процес зцілення потребує великого прояву емпатії і співчуття.
Божа правиця
Підвівши свою старшу собаку, Вільсона, до трави, я на мить випустила поводок молодшої собаки, Коуча. У той момент, коли нахилилася, щоб узяти до рук поводок Коуча, пес, побачивши білку, з усіх сил побіг за нею. Поводок вислизнув з моєї руки, і спричинив вивих мізинця. Скрикнувши від болю, я впала на траву.
Владнати якнайшвидше
Невирішений конфлікт між Саймоном і Джеффрі тривав роками, і всі спроби Саймона відновити стосунки були марними. Почувши новину про смерть матері Джеффрі, Саймон проїхав усю Кенію, аби бути присутнім на її похороні. Пізніше Саймон згадував про зустріч з Джеффрі так: “Я не знав, чим усе це завершиться, однак після богослужіння ми відкрилися один одному і дуже добре поспілкувалися. Ми обійнялися, помолилися і домовилися про зустріч”. Якби Саймон і Джеффрі примирилися раніше, скільки б болю вони уникли.
Різдвяне Дитя
Уявіть, що Той, Хто, створив кедри, які виростають з маленького насіння, Сам розпочав життя з ембріону. Той, Хто створив зірки, помістив Себе в жіночу утробу. Той, Хто наповнює Собою небеса, став маленькою цяткою, яку б можна було сьогодні побачити на екрані апарату ультразвукового дослідження. Ісус, втілений Бог, умалив Себе (Фил. 2:6-7). Яке диво!
Князь миру
Коли застуда Джона перейшла у пневмонію, він опинився в лікарні, у якій кількома поверхами вище лікувалася від раку його мати. Джон дуже хвилювався за неї і за власне здоров’я. Втім, на Різдво, слухаючи по радіо пісню “Свята ніч”, Джон відчув, як його сповнив неймовірний Божий мир. Він слухав слова гімну про народження дорогого Спасителя: “Надія щастям серце наповняє, і сяйво днів майбутніх осяває!” У ту мить зникли всі його хвилювання про себе і про матір.
Як вони дізнаються?
“Зібрання” – це міжконфесійна міжнародна церква на півночі Таїланду. Нещодавно віруючі з Кореї, Гани, Пакистану, Китаю, Бангладеш, США, Філіппін та інших країн зібралися у конференц-залі старого готелю. Вони співали “В Христі Одному” і “Я – Боже дитя”, пісні, які для них були особливо актуальними.
Віртуальна присутність
Із поширенням коронавірусу у світі експерти з питань здоров’я радили збільшувати фізичну дистанцію між людьми, аби стримувати розповсюдження інфекції. У багатьох країнах громадян закликали до самоізоляції. Одні працівники переходили на формат віддаленої роботи, а інші взагалі втрачали роботу. Я, як і багато інших, брала участь у житті церкви та в малих групах за допомогою цифрових платформ. Попри фізичну віддаленість один від одного, ми практикували нові форми єднання.
Божий компас
Під час Другої світової війни Вальдемар Семенов служив молодшим інженером на судні “SS Alcoa Guide”. Коли вони перебували на відстані триста миль від побережжя Північної Кароліни, з-під води з’явився німецький підводний човен і відкрив вогонь по судну. Корабель отримав пробоїну, загорівся і почав тонути. Семенов та весь екіпаж спустили на воду рятівний човен і за допомогою компаса почали пливти в напрямку до суднохідних шляхів. Через три дні їх помітив патрульний літак, і наступного дня корабель “USS Broome” врятував постраждалих моряків. Завдяки компасу Семенов і двадцять шість членів екіпажу були врятовані.
Не бійтеся
Лайнус, персонаж серії коміксів “Горішки”, відомий своєю блакитною безпечною ковдрою. Заради власного спокою він усюди носить її з собою і не соромиться цього. Його сестрі Люсі це дуже не подобається, і вона часто намагається позбутися ковдри. Люсі її ховає, робить із неї повітряного змія та використовує в науковому проєкті. Лайнус також розуміє, що має бути менш залежним від своєї ковдри. Він іноді її залишає, але потім знову до неї повертається.
Спогад по молитві
У великій африканській церкві пастор упав на коліна і благав Бога: “Згадай про нас!” Під час молитви пастора люди вторили йому: “Згадай про нас, Господи!” Спостерігаючи за цим на відео в YouTube, я з подивом відчула, що також плачу. Молитва була записана на відео кілька місяців тому. Однак вона сколихнула в мені дитячі спогади про нашого пастора, який так само благав Бога: “Згадай про нас, Господи!”
Молодці!
Школа, у якій мій син Брайан працює футбольним тренером, програла в запеклій битві на чемпіонаті штату. Їхні суперники залишалися непереможними вже протягом останніх двох років. Я відправив Брайану повідомлення зі словами підтримки, на що отримав лаконічну відповідь: “Діти змагалися!”
Красиво розбиті
Наш автобус нарешті прибув у довгоочікуваний пункт призначення – на місце археологічних розкопок в Ізраїлі, у яких ми планували взяти участь. За словами керівника проєкту, усе, що ми дістанемо з-під землі, лишалося там неторканим тисячі років. Викопуючи розбиті рештки гончарних виробів, ми відчували дотик до древньої історії. Згодом нас повели на станцію, де всі ці уламки давно розбитих глечиків збирали докупи.