Біблійний рецепт
Грег та Елізабет регулярно проводили зі своїми чотирма дітьми “вечір жартів”. За вечерею кожна дитина розповідала веселі історії, які прочитала або почула упродовж тижня. Ця традиція формувала радісні спогади веселощів за столом. Грег та Елізабет навіть помітили, що сміх був корисний для дітей: підбадьорював їх у важкі часи.
Святі і грішники
Перш ніж взяти приклад з Івана Хрестителя і оселитися в пустелі, Марія Єгипетська (344–421 рр. після Р.Х.) провела юність в аморальних насолодах. На піку своєї огидної діяльності вона вирушила до Єрусалима задля розбещення прочан. Натомість там вона глибоко усвідомила свою гріховність і після цього жила в пустелі в каятті й самотності. Докорінна зміна Марії ілюструє велич Божої благодаті й відновлюючу силу хреста.
Розуміння випробувань
У батька мого друга виявили жахливе захворювання – рак. Під час проходження хіміотерапії він прийняв у своє серце Ісуса Христа і зрештою почав одужувати. Протягом вісімнадцяти місяців захворювання не проявляло ніяких симптомів, але потім проявилося у ще гіршій формі. З поверненням раку в нього і його дружини виникло багато хвилювань і питань, однак вони продовжували вірити Богу, пам’ятаючи про Його допомогу першого разу.
Пенсійний план Бога
Археолог доктор Уорвік Родвел готувався до виходу на пенсію, але раптом зробив надзвичайне відкриття в Лічфілдському соборі (Англія). Під час ретельного відкопування церковної підлоги була виявлена скульптура архангела Гавриїла, якій імовірно було 1200 років. Відхід доктора Родвела від справ відкладався, бо з його знахідкою розпочався захоплюючий і жвавий період у його житті.
Насолоджуйся красою
Моя увага була прикута до картини. Вона висіла у довгому коридорі великої міської лікарні. Її пастельні відтінки та образи американських індіанців – навахо − настільки захоплювали, що я зупинилася, щоб її роздивитися. “Дивись”, – сказала я своєму чоловіку Дену.
Що бачить Бог
Рано-вранці я тихо підійшла до вікна вітальні, яке виходило на пустельну місцевість, що тягнеться за будинком. Часто я помічала яструба або сову, що сиділи на дереві. Одного разу я навіть побачила білоголового орлана, який відважно балансував на високій гілці, оглядаючи територію, наче вся вона належала йому. Птах імовірно чатував на “сніданок”. Його всеохоплюючий погляд здавався королівським.
Не так, як вчора
Коли наш онук Джей був ще дитиною, батьки на день народження подарували йому нову футболку. Він одразу її одягнув і цілий день гордо носив. Наступного ранку, коли він знову одягнув ту саму футболку, батько його запитав: “Джей, ти радієш цій футболці?” “Не так, як вчора”, – відповів Джей.
Служити найменшим
На телеекрані був чоловік, який під час лісової пожежі стояв навколішки біля жвавої автостради. Він плескав у долоні і когось кликав. Кого? Собаку? Через кілька хвилин вистрибнув кролик. Чоловік спіймав налякану тваринку і побіг у безпечне місце.
Побачити світло
В Лос-Анджелесі безпритульний, який боровся із залежностями, зайшов до приміщення “Опівнічної місії” і звернувся по допомогу. Так розпочався довгий шлях Брайєна до одужання.
Друге дихання
У віці п’ятдесяти чотирьох років я взяв участь у марафонському забігу, поставивши собі за мету дістатися фінішу і зробити це менше ніж за п’ять годин. Усе було б добре, якби друга половина дистанції пройшла так само, як і перша. Однак змагання було виснажливим, і друге дихання, на яке я сподівався, так і не відкрилося. Коли я дістався до фінішної лінії, мої впевнені кроки перетворилися на важку ходу.
Досконало чистий
Я не могла повірити. Синя гелева ручка опинилася серед моїх білих рушників і вціліла в пральній машині, але потім тріснула в сушильній камері. Сині плями були всюди. Білі рушники були зіпсовані. Жоден вибілювальний засіб не вивів би цих темних плям.
Хто це?
Чоловік, встановивши на своєму домі камеру спостереження, перевірив якість відеозображення, аби впевнитися у справності системи. Він здивувався, побачивши широкоплечу фігуру в темному одязі, яка блукала на його подвір’ї. Господар уважно спостерігав, аби побачити, що той чоловік буде робити. Однак йому здалося, що він знає цю людину. Врешті чоловік усвідомив, що спостерігав не за незнайомцем, а дивився запис із самим собою на власному подвір’ї!
Розірвана завіса
В околицях Єрусалима було темно і похмуро. На пагорбі за межами міських мурів на дерев’яному хресті висіла зганьблена й уражена Людина, за Якою протягом трьох минулих років слідував натовп палких прихильників. Плакальники ридали і тужливо голосили. Світло сонця померкло опівдні. Сильні страждання Людини на хресті скінчилися Її гучним вигуком: “Звершилось!” (Мт. 27:50; Ів. 19:30).
Найголовніше
Карета швидкої допомоги була готова вирушити в лікарню. Я знаходився всередині. Назовні мій син розмовляв по телефону з моєю дружиною. Перебуваючи наче в тумані, я покликав його. Коли він відгукнувся, я тихо промовив: “Скажи мамі, що я її дуже люблю”.
Цвісти, як квітка
Моєму найменшому онуку лише два місяці, однак кожного разу як його бачу, я помічаю маленькі зміни. Нещодавно, коли я воркувала з ним, він подивився на мене і посміхнувся! Я раптом почала плакати. Можливо, це була радість змішана зі спогадами перших усмішок моїх дітей, які я споглядала вже дуже давно, хоч і здається, що було це наче вчора. Подібні моменти важко зрозуміти.